Моя подруга економити на всьому. От їй зараз 21 рік, самий час гуляти в веселитися, а вона живе в гуртожитку, хоч і гроші гарні заробляє, їсть одну картоплю без хліба, навіть нічого собі зайвого не дозволяє.
Купує речі найнеобхідніші, нічого такого дорогого, чи наприклад, за подивом серця і душі.
От буває, ідеш по вулиці чи по магазину, побачив милу дрібничку, і так хочеться купити, аж руки сверблять, а вона зась, гроші подалі.
Доречі з собою ні картки не носить, ні готівки зайвої, все відразу в доларах, щоб якщо яка спокуса, то не змогла витратити.
Як на мене, хоч і в камінцях валюта була, якщо хочеш купити річ, знайдеш як поміняти. Так от, за всі 5 років я що ми привчилися в універі, звісно її життя бувало схоже більше на виживання.
Ми по тусовкам, клубам, по друзям, сьогодні стіл від страв ломається, завтра вермішель швидкого приготування, але ж цікаво, весело.
І ось момент, випуск. Наша Лара нас просто здивувала, приїхала на таксі, в шикарній сукні, та і кілька останніх тижнів не ночувала в гуртожитку.
Виявляється вона на квартиру собі збирала. Відмовлялася буквально від всього, з 17 років пішла на роботу, але таки на однушку назбирала.
Я, наприклад, не згодна була б витратити всю молодість свою на те, щоб назбирати на якусь там квартиру, а потім ремонт в квартирі, потім ще там щось.
Словом, навіть на знаю, за подругу рада, безумовно, що в неї вдалося, але найкращі роки життя коту під хвіст.
А ви як думаєте, що краще, жити на всю котушку ч і вже в 25 починати думати про житло, всюди бути, кругом їздити, чи все ж не бачити нічого, окрім 2 робот і курсових в універі, і в тих самих 25 мати свою квартиру.
Як на мене, я б ту квартиру, я б жити в ній не змогла б, вона б мене нагадувала про втрачений час, а вам?
