У мене нещодавно з’явилася невістка, мій єдиний син одружився і я стала ще й щасливою свекрухою.
Це не сповідь про те, як я не люблю невістку, а історія про безвідповідальність батьків. Виходила заміж Оксана за мого сина вже будучи вагітною, і через 3 місяці народила синочка.
Тоді в весільну подорож вони не поїхали, адже Оксанка була з величезним животом, а коли Миколці, моєму внуку виповнилося 6 місяців, замовили через тур агенцію, путівки до Італії.
На моє запитання чи не знайшли іншого часу для подорожі, адже син малий ще, мені невістка тільки руками розвела.
Сказала, що це ініціатива мого сина. З сином я звісно поговорила. Він аргументував мені, що відпустка наступна буде тільки через 2 роки, адже на роботі зміни, і наступних кілька років доведеться дуже багато працювати.
-Потерпіли б цих кілька років, – просила я. Я казала, що дитина ще зовсім мала, тому це безвідповідально і дуже нерозумно їхати в відпустку коли у дитини тільки формується імунітет.
Та хто мене слухав. В кінці кінців вони приїхали додому за 2 тижні відпустки, красиві, засмаглі, та якісь не такі.
Особливо Оксанка, якась загадкова вся, схудла, не їсть нічого. І через місяць я дізнаюся, що вона знову при надії.
Як то казали колись “штири діта за 3 літа”, так і мої почали плодитися як кролі.
Адекватності нуль, адже з такими дітками важко, з одним вже з ніг падаєш, а з двома то і взагалі.
Дітям увага треба, та і сину щодня напрасована сорочка і смачний сніданок не завадив би, а замість цього Оксана буде підгузки міняти. Не знаю чим вони думали, але виявляється, дитина ще й запланованою була.