Останнім часом все частіше стала ловити себе на думці про те, що наш світ і наш соціум побудовані на тому, щоб чоловікам було зручніше жити. І не треба накидатися на мене з гнівними коментарями, мовляв, чоловіки і працюють більше, і завдання у них важчі, ніж у жінок.
Я ж кажу про зручність. У тому сенсі, що, поміркуйте самі, саме чоловік вирішує, куди покликати жінку на побачення, він же вказує, що вона має робити в побуті й не тільки. При цьому яке його основне завдання: приносити гроші і хоч трохи стежити за собою? Серйозно?
За свої 30 з гаком років у мене були найрізноманітніші стосунки. Я встигла якийсь час прожити з романтичним невдахою. Він абсолютно не вмів заробляти, тільки те й робив, що намагався здійснити свою мрію: стати учасником відомого музичного гурту.
Днями пропадав на репетиціях, а потім на гастролях, у різного роду містечкових ДК. Грошей це приносило мінімум, але я його любила і таким. Чекала, сподівалася, що або він доб’ється свого, або візьметься за розум і заспокоїться. Зрештою мені це так набридло, що я сама від нього пішла.
При цьому з його боку не було навіть спроб повернути мене назад. Потім, зрозумівши, що почуття – це одне, а реальність – зовсім інша штука, я почала обирати своїх залицяльників за принципом “що доросліший, то краще”. У ментальному плані, зрозуміло. Люди похилого віку мене не цікавлять.
І через якийсь час попався і такий екземпляр. У нього все було строго сплановано, відповідальність лила через край. Я не пам’ятаю, щоб він хоч раз запізнився на зустріч або махнув рукою на якийсь зі своїх планів. Я почувалася з ним ніби за кам’яною стіною, це вірно, визнаю.
Але й віддача від нього була як від кам’яної стіни. Тільки уявіть, що все ваше життя йде за розпорядком. Кожна секунда. Ніяких раптових напливів почуттів, ніяких афер. Навіть коли ми поїхали в одну екзотичну країну на відпочинок, я відчувала, як мій колишній був постійно напружений.
Відпочинок? Ну, давай за розпорядком. Засмагаємо з 8 до 11, потім не можна – сонце. Прогулянки о стільки-то і о стільки-то. А ще краще не просто гуляти, а найняти гіда, щоб він був ходячим довідником нудних фактів. Це ж найголовніше у відпочинку – інформація про ті місця, які ти відвідав.
Природно, його я теж довго витримати не змогла. З іншого боку, за цей час я познайомилася з цікавими людьми, і вони допомогли мені розвинутися як підприємцю. Надалі мені це допомогло, і я навчилася заробляти гроші. Спершу було важкувато, але потім я взяла себе в руки і розправила крила.
Що я можу сказати про час свого навчання? Було дуже некомфортно з’являтися в компанії успішних людей, які ніяк не хочуть приймати тебе за людину. Розумієте, про що я? Іноді чоловіки починали ділитися один з одним ідеями і в якийсь момент помічали мою пильну увагу.
Наступна їхня реакція могла бути різною, але найбільше працювали два варіанти. Перший: усіма правдами і неправдами мене просили принести чогось випити або під будь-яким іншим приводом натякали, що важливі чоловічі розмови мають обговорюватися лише в чоловічій присутності.
Або ж навпаки. На мене дивилися як на небачену досі милу тварину і розповідали при мені всі свої подальші плани. Зовсім не звертаючи уваги на те, чим я займаюся в цей час. У таких випадках я максимально намагалася запам’ятати все, що могло б мені стати в пригоді в майбутньому.
І потім робила ризикові інвестиції. Ризикові, тому що будь-який крок для мене тоді був рівнозначний походу ва-банк. Все або нічого. Але, як ви вже, напевно, здогадалися, гра була варта свічок. Однак тепер у мене з’явилася нова проблема. Чоловіки у стосунках.
Річ у тім, що мій фінансовий стан не дозволяє мені починати стосунки зі звичайними чоловіками. Заради чого? Ментально вони мені стали якось огидні. Тепер я бачу всі їхні мінуси, та ще й нездатність стати для мене справжнім добувачем.
Ба більше, є навіть ті, які все ще хочуть посадити жінку на побутовий ланцюг “біля сімейного вогнища”, щоб їм самим було зручно приносити в дім середньостатистичну зарплату по країні. Яку, до речі, я можу витратити за день і навіть не відчути себе при цьому задоволеною. Як вам таке?
Тепер я бачу, що більшість чоловіків, з якими я проводжу час щодня, були б жебраками, якби вони були на місці жінок. Чесне слово, а на що їм витрачати зарплату, якщо їм же просто нічого не потрібно? Косметики – ніякої. Умився, почистив зуби і, якщо пощастить, надушився одеколоном.
На цьому все. Із речей є повсякденний костюм, який не змінюється десятиліттями, і щось на кшталт костюма “на вихід”. Цей піджак зі штанами, мабуть, передається від батька до сина. І їм вистачає, а жінку б уже всі вважали божевільною неохайною скнарою!
При цьому я не підтримую ідеї про те, що жінки теж повинні ставати неохайними. Жінки можуть займатися своїм зовнішнім виглядом стільки, скільки їхній душі буде завгодно. Це чоловіки повинні навчитися нормально виглядати. І дбати про навколишній простір.
Зробити косметичний ремонт – це не даність, а задоволення. Їхня простота, в моєму розумінні, не що інше, як примітивізм повсякденного життя. Люди жили так тисячу років тому, але ми ж розвинені й сучасні, хіба не так? Загалом, сучасній успішній дівчині дуже складно знайти собі пару.
Або всіх уже розібрали, або наречений уже в передпенсійному віці, або він розумний, охайний і успішний, але йому самому хочеться знайти собі гідного чоловіка. Це, до речі, часта проблема. І все, далі ніяк. Ну так скажіть мені. Хіба я не права.
Хіба сучасний світ не підлаштований під чоловічі зручності? Якщо навіть у моєму становищі гідного партнера на горизонті все ще не видно? А ви кажете, що чоловікам у плані стосунків доводиться тяжко. Але в них вони хоча б є!
