В останні кілька років Геннадій і Антоніна плекали мрію про переїзд до Києва. З їхнього маленького рідного містечка молодь прагнула виїхати до столиці заради кращого майбутнього.
Геннадій працював лікарем у місцевій лікарні, де ніяких перспектив йому не світило. Хоча він і дорожив своїм відділенням і колективом, але хотів рости професійно і забезпечувати сім’ю, щоб вони з дружиною ні в чому не потребували.
– Давай переїдемо до Києва, у тебе ж там друг працює, може, варто з ним поговорити? – запропонувала Тоня, яка з дитинства мріяла про життя в столиці.
– Я вже поговорив. Він обіцяв повідомити, як тільки з’явиться вакансія.
Пропозиції роботи довелося чекати два роки. Весь цей час вони збирали гроші, готуючись до переїзду, щоб вистачило на перший час. І ось вони вже їхали по трасі, залишалося всього 100 кілометрів до здійснення їхньої мрії… І місяць до Нового року.
– Це так символічно, що ми почнемо рік у місті мрії, правда, Гено? – радісно зітхала Тоня, дивлячись на дерева за вікном машини.
Колишній однокласник Геннадія, який давно влаштувався в Києві, запропонував їм зупинитися у нього на перший час.
– Зараз у нас невеликий ремонт, але вітальня готова, так що зможете розміститися з комфортом, – запевнив Аркадій. – А так до Нового року якраз плануємо ремонт закінчити.
Вони завантажили багажник продуктами, купили подарунки для друзів на знак подяки за допомогу і рано вранці виїхали до столиці.
Аркадій і Марічка жили в просторій трикімнатній втрьох. Їхній син навчався в університеті і жив з другом, знімаючи квартиру, а дочка-школярка жила з ними. Тому місця було достатньо. Гена і Тоня вивантажили продукти в холодильник і вручили подарунки господарям.
– Ось це ви затарилися! – з посмішкою зауважила Марічка. – Наче плануєте у нас на півроку залишитися.
– Ми сподіваємося знайти житло за тиждень, – відповіла Тоня. – Просто не хочемо бути вам тягарем.
– Про це можете не турбуватися. Адже ми самі вас запросили, – заспокоїла їх Марічка. – До того ж у нас зараз всі гроші на ремонт йдуть, тому ваші продукти для нас просто порятунок. Вже думала другий кредит брати, а тут ви написали.
Наступного дня Геннадій активно зайнявся пошуками житла. За місяць до Нового року це було нелегко, тому він з головою поринув у вивчення інтернет-оголошень, контактував з агентами та організовував перегляди. До вечора у нього вже був список з декількох квартир, які вони з Тонею планували подивитися.
– Друзі, нам потрібно з’їздити на дачу – підготувати її до Нового року, – оголосив Аркадій. – Це десь за годину їзди від Києва, а дочка збирається гуляти з подругою. Зачекайте, коли привезуть плитку для ванної, інакше доведеться платити за ще одну доставку.
– О котрій годині їх приблизно чекати? О 6 вечора у нас запланована зустріч з агентом, потрібно попередити, якщо запізнимося.
– Не хвилюйтеся, вони повинні привезти плитку вдень, так що все встигнете.
Аркадій з Марічкою вирушили на дачу, залишивши Гену і Тоню чекати на доставку. Однак плитку так і не привезли до вечора, і Гена скасував зустріч з агентом, розуміючи, що не встигнуть. Пізно ввечері повернулися господарі.
– Друзі, вибачте, – сказав Аркадій. – Голова йде обертом від цього ремонту і Нового року, зовсім забув повідомити, що доставку перенесли на завтра.
Геннадій був дуже засмучений, але не став висловлювати невдоволення другу. Він не хотів загострювати стосунки з Аркадієм, враховуючи, що вони з Тонею зупинилися у них безкоштовно і економили на житлі. Він спробував домовитися з агентом про перегляд цієї квартири наступного дня, але той повідомив, що її вже встигли зняти.
Поки Гена був зайнятий пошуком нових пропозицій, Марічка доручала Тоні різні справи: то підлогу помити, то винести будівельне сміття, то сходити в магазин.
Антоніна охоче допомагала, але незабаром помітила, що Марічка безцеремонно її експлуатує. Коли господиня відправляла її за покупками, про гроші не йшлося, і Антоніна самостійно оплачувала все зі своєї кишені. Привезені припаси з холодильника зникли.
– А ми їх на дачу відвезли, – пояснила Марічка. – Готуємо запаси на Новий рік. У нас кожна копійка на рахунку, а тут така можливість на новорічному столі заощадити. Все одно всі разом відзначати до нас на дачу поїдемо – навіть не думайте відмовлятися!
Заперечити Тоні було нічого. У неї язик не повернувся сказати, що вони розраховували, що будуть тиждень харчуватися привезеними продуктами.
Наприкінці тижня Аркадій звернувся до друга:
– Гено, у мене до тебе прохання: допоможи з ремонтом на кухні. Терміново треба, щоб до Нового року встигнути. Я Марічкі обіцяв, що до кінця року впораюся, а один, сам бачиш, не встигаю. Квартири почекають, залишайтеся у нас, скільки треба.
Гена увійшов у становище друга і вирішив допомогти. Але згадав, що в січні йому потрібно вийти на роботу, тому він все-таки хоче швидше переїхати у власне житло. Аркадій запевнив, що, якщо не встигнуть, вони допоможуть після завершення ремонту:
– До Нового року швиденько ремонт закінчимо, і на знак подяки ви у нас зможете ще 1-2 місяці спокійно пожити. Так що не поспішайте, нікуди від вас квартира орендована не втече.
Гена вкладався в ремонт, їздив за матеріалами, і це забирало практично весь час – шукати квартиру йому було вже ніколи.
Тоня була зайнята справами по господарству.
– Спасибі, Тонечко, – говорила подруга. – На роботі в кінці року просто аврал – ні на що більше часу не вистачає. Тільки завдяки тобі справляюся. Вас нам Бог послав!
При цьому витрачали гості свої гроші, а господарі “забували” віддати. А може, і зовсім не планували, як почала потім підозрювати Тоня. Марічка знала, що у друзів була відкладена велика сума на переїзд, і роздавала доручення, не дивлячись на цінники.
Два тижні пролетіли швидко, і подружжя раптом усвідомило, що їхні власні справи відійшли на другий план через постійні турботи господарів.
У суботу всі вирішили відволіктися і вирушити до торгового центру. Антоніна, яка працювала відеографом, хотіла придбати нові навушники. Поки вони ходили по магазину, Марічка попросила купити кухонні рушники і пригледіла чайник.
Тоня почала дратуватися через нахабство подруги і відмовилася купувати чайник, обмежившись рушниками.
Дочка Марічкі, побачивши обрані гостею навушники, вигукнула:
– Мамо, ці навушники ідеально підійдуть для ігор, звук в них класний! Купи мені теж!
Марічка відреагувала:
– Марію, вони занадто дорогі! Може, Тоня тобі їх подарує, а ми поки що не можемо собі їх дозволити – все в ремонт вкладаємо.
Тоня ввічливо відмовила Марії, купувати дорогі навушники чужій дитині вона явно не збиралася. Дівчинка образилася і до вечора мовчала.
Гена з Аркадієм вийшли з будівельного магазину, кожен з великим пакетом в руках. Тоня по обличчю чоловіка зрозуміла, що на покупки довелося значно витратитися, і це його не тішило.
Повернувшись додому, Марічка заявила, що не хоче готувати.
– Треба було тебе на господарстві залишити, Тоню, а то тепер так не хочеться чекати, коли ти їжу приготуєш. Може, піцу замовимо, раз вирішили сьогодні відпочивати? – запитала вона і тут же подзвонила в доставку, навіть не розчувши відповіді.
– Гено, дай грошей кур’єру, будь ласка. Я, здається, залишив гаманець в машині, – сказав Аркадій, коли піцу доставили.
Після вечері зі столу прибирала знову Антоніна, і вона ж одна залишилася мити посуд.
– Тоню, ти така чудова господиня, – сказала Марічка. – Кожен раз, коли ти на кухні, у мене немов відпустка від домашніх турбот!
З цими словами задоволена Марічка вирушила на перегляд фільму у вітальню.
– Марічку, зачекай, – покликала гостя. – Щось я не бачу половини продуктів, що ми купили сьогодні.
– Так я все, що не псується, відклала, щоб на дачу відвезти. Я ж тобі казала, що збираю їжу на Новий рік.
– Ікра, консервовані ананаси, горошок і сирокопчена ковбаса – це для свята, я розумію. А рис, гречку, картоплю, цибулю, тушонку і вівсянку – на Новий рік теж? Що ти готувати збираєшся з цього набору?
– Так ми ж на дачі всі новорічні свята провести збираємося, не тільки ж делікатесами харчуватися. А ти з будь-яких продуктів придумаєш, що приготувати, ти ж розумниця! – закінчила тираду господиня і зникла у вітальні.
Спантеличеній Тоні хотілося швидше завершити прибирання і відправитися в свою кімнату, поки її знову не завантажили роботою.
– Знаєш, в готелі ми, напевно, менше витратили б, ніж в гостях, – зауважила Тоня чоловікові, вкладаючись спати.
– Я теж так думаю. На завтра домовився з агентом про перегляд квартири, Аркадію не говорив. Боюся, він мене завантажить, якраз на час перегляду, як позавчора. Поїдемо з тобою вранці. Якщо не сподобається варіант, може, в хостел переберемося. Часу на пошуки стане більше.
– Мені вже будь-яка квартира підійде, аби тільки з’їхати звідси! Втомилася вже одній за всіма прибирати, готувати і ще продукти оплачувати. Наче у нас гості, а не навпаки.
– Завтра подивимося житло і вирішимо, що робити.
Наступного ранку вони прокинулися раніше покинули квартиру друзів, поки ті ще спали, сподіваючись вирішити питання з житлом. Навіть снідати не стали.
Квартира їм сподобалася: світла, простора, з мінімальними меблями. Вони негайно підписали договір, внесли оплату і повернулися з ключами. Свято новосілля відзначили сніданком і кавою в найближчому кафе.
– Куди це ви зранку ходили? – запитав Аркадій. – Я вже збирався один на ринок з’їздити, так що ти якраз вчасно – збирайся.
– Ми квартиру дивилися, вона нам сподобалася, сьогодні переїжджаємо, – відповів Геннадій. – Не будемо вас більше напружувати.
– Як це – переїжджаєте? – в голосі Аркадія почулися сталеві нотки. – Я думав, ти мені допоможеш з ремонтом закінчити, ти ж обіцяв.
– Я ж казав, що мені після Нового року на нову роботу виходити, житло терміново потрібне, – сказав Гена. – Та й більшу частину ремонту ми зробили за два тижні.
Аркадій був явно незадоволений отриманою новиною – він мовчки покинув квартиру, поки друзі збирали речі в своїй кімнаті
Марічка і Марія звикли спати до пізнього ранку у вихідні дні, тому у пари був час зібратися. Коли господиня прокинулася, Тоня розповіла їй, що сьогодні на них чекає переїзд. Як і для її чоловіка, для Марічки це повідомлення стало несподіваним і неприємним сюрпризом.
– Тож за те, що ми вас прихистили, ви залишаєте нас наодинці з ремонтом? – сказала Марічка, кусаючи бутерброд.
– Ми вам дуже вдячні за все, – відповів Геннадій. – Але ви не казали, що запрошуєте нас робити ремонт. І ми не домовлялися жити у вас до його завершення. Якби Аркадій прямо попросив допомоги з ремонтом, запропонувавши житло в обмін, це вже була б інша розмова – ми б не відмовили. Але спочатку домовленість була інша.
– Несподівано! – продовжила Марічка. – Значить, пожили за наш рахунок і поїхали, залишивши нас самих розгрібати ремонт?
– Марічко, але ж ми жили не безкоштовно, – заперечила Тоня. – Ми оплачували продукти – ти ось скільки на дачу відвезла, я займалася готуванням і прибиранням, будівельні матеріали також купували. Більше того, Гена весь час допомагав Аркадію.
– Тоді збирайте речі і йдіть, якщо ви такі невдячні! – закричала Марічка. – І на Новий рік тоді можете не приїжджати!
– Не дуже і хотілося батрачити у вас на дачі всі новорічні свята, – тихо сказала Тоня, але подруга почула.
– Якби ти ще й готувала нормально, а так я просто їла твоє куховарство з пристойності! Ти тільки для прибирання і годишся. Іди влаштуйся куди-небудь прибиральницею, більше тебе все одно нікуди не візьмуть в Києві!
Друзі мовчки взяли вже запаковану сумку і вирушили до своєї квартири, щоб освоїтися і звикнути до життя в Києві. Вони вирішили надалі зупинятися в готелях або хостелах.
31 грудня ранок – дзвінок від Марічки:
– Тоню, так і бути, ми вас пробачимо, якщо ви приїдете до нас на дачу і займетеся приготуванням. Ми компанією збираємося, а ніхто не хоче їхати зранку і готувати. А Гені твоєму треба ґанок полагодити і хвіртку, якщо встигне до півночі…
Тоня навіть дослуховувати не стала і поклала слухавку. Марічка набрала ще раз, але Тоня знову скинула. Тоді їй посипалися гнівні повідомлення від розсердженої колишньої подруги. Тоня просто заблокувала її, і все.
Новий рік вони з чоловіком відзначили разом з другом Гени з нової лікарні. Там були й деякі інші його майбутні колеги. Коли Геннадій вийшов у січні на нову роботу, йому вже легше було освоїтися в колективі.
А Аркадій і Марічка затаїли образу і більше на контакт не виходять. Вони досі думають, що це друзі їх використали, а не навпаки.
