— Ну, навіщо він тобі потрібен? Та забудь просто і все. Зітри з пам’яті. Знаєш, якби всі так переживали про курортні романи, як ти, у світі давно вже якийсь дурдом почався б!
— Та що ти розумієш? У тебе он чоловік красень, діти та квартира в центрі. А мені що робити?
— Та в тебе ж та сама квартира в центрі, та ще й трикімнатна. Та й чоловік був би, якби ти від нього не пішла. Що тобі треба? Пригод?
— Людина створена, щоб прожити життя як мінімум цікаво. А не вчитися, як доглядати чоловіка. Ти б сама спробувала коротати вік з інженером. Поговорити нема про що, сам лисий, щуплий. Ну не надихає!
Злата відбивалася від нападок найкращої подруги, як могла. Нещодавно розлучена, але перебуває все ще у тому віці, який змушує чоловіків іноді кликати на побачення, дарувати букети квітів та запрошувати на спектаклі.
Вона давно обрала для себе головну стратегію: йти до наміченої мети будь-що. Через місяць після розлучення, трохи погорювавши, а заразом і оформивши всі документи на квартиру, що залишив їй чоловік, Злата вирішила рухатися далі. Потрібно було морально відпочити від завданих їй у шлюбі збитків. Тож вибір припав на сонячну та привітну Туреччину. Все включено, готель 5 зірок, три тижні релаксу на першій лінії.
Трансфер до Польщі, переліт, акліматизація та знайомство з сусідами пройшли швидко та дуже успішно. Жінка купалася, засмагала і ні в чому собі не відмовляла. Чому б і ні, якщо атмосфера просто налаштовувала на потрібний лад. А місцева кухня, в небачених кількостях, змушувала забути про всі дієти, які тільки отруювали серце і не працювали.
За тиждень Злата познайомилася з місцевим аборигеном на ім’я Огюз. Це був засмаглий, чемний і дуже симпатичний чоловік без обручки на пальці. Але Злата була надто обізнана в таких питаннях і вже на другий день знайомства запитала, чи не одружений її новий друг.
Справа в тому, що мусульманам заборонено носити золоті прикраси, тому ця безневинна, здавалося б, дрібниця відігравала величезну роль у деяких обставинах.
Але Огюз чесно зізнався, що дружини не має. І було в його очах стільки непідробної щирості та прямоти, що Злата йому одразу повірила. Їхні стосунки почали розвиватися ще швидше, ніж вона собі запланувала. Але що вдієш, відпустка, сумний колишній шлюб і почуття новизни зробили свою справу.
Після повернення додому засмагла, вродлива і щаслива Злата ніяк не могла забути свого турецького кавалера. Адже він так багато знав, був чудовим оповідачем, умів готувати та багато де побував. Навіть його акцент мав власну харизму. Добре хоч вони обмінялися контактами, щоб навіть далеко одне від одного мати можливість поспілкуватися.
Через кілька місяців Огюз надіслав Златі відео, в якому, стоячи на фоні турецького синього неба, такого манкого турецького неба, зізнавався у своїх непохитних почуттях. Він заявляв, що не може більше терпіти їх нестерпну розлуку і збирається приїхати до неї. Але є одна проблема.
У зв’язку з проблемним банківським акаунтом йому ніяк не вдається замовити собі квиток на літак. Гроші просто не виводяться з його рахунку. Банк їх далі не пускає. Тож якщо Злата все ще вірить у майбутнє їхніх стосунків, їй доведеться повірити йому на слово. І надіслати свої кошти на вказаний ним рахунок.
У Злати після розлучення ще залишалися деякі накопичення, але й вони чомусь стрімко танули. Дивна річ, лише за кілька місяців ціни так зросли. Але хіба мрія не варта деяких жертв? До того ж Огюз рішуче запевняв, що коли вони зустрінуться, насамперед він віддасть їй все запозичене, не кажучи вже про таємничий обіцяний подарунок.
Загалом, наприкінці того дня Златаа перекинула потрібну суму на відправлений їй банківський рахунок.
Минув місяць, Огюз перестав відповідати, лише один раз надіслав безглузду картинку з кошеням та побажаннями міцного здоров’я. І більше нічого.
А Злата все чекала. Незважаючи на подругу, що сміялася над нею. Незважаючи на те, що грошей уже не залишалося, і треба було або брати кредит, або йти на ненависну роботу.
Вона чекала і вірила у казку. Адже Огюз людина слова. Вона це відчувала, і переконати її у зворотньому не могла і сотня дурних подружок, які нічого не розуміють. Так, і ще: що там за подарунок, який обіцяв її чоловік. Цікаво, просто нема сил!
– Ти б до гінеколога сходила краще. Може, він тобі все й розкаже. І про подарунки, і про все інше. Аж надто ти якось подобрішала, люба. Коли востаннє ставала на ваги?
Нехай собі жартує, дурна. Розповідатиме мені, як залицятися до чоловіка. Все життя пробатрачила на своїй бухгалтерській фірмі. І що? У відпустку он їздила років 5 тому. Крім асфальту та власної квартири ні чорта не бачила. Наївна жінка, ще мене буде життя вчити. Ех, ну що за людина така?
