Тиждень тому я стала офіційно вільною жінкою – розлучилася з чоловіком, з яким прожила 20 років. Мене ніхто не розуміє – ні друзі, ні родичі. Я не певна, що взагалі знайдеться така людина, яка зрозуміє мотиви мого вчинку. Я весь цей час сиділа в золотій клітці, а розлучення стало ковтком свіжого повітря.
На мене накинулися всі родичі, коли я сказала, що йду від чоловіка. Як це так? Йду від такого чоловіка! Всі ж думали, що мене прилаштували до багатія і я щаслива, але правда виявилася зовсім іншою.
Всі казали, що я несповна розуму, бо пішла з палацу. Але той палац був весь на моїх плечах. В нашому будинку жила купа родичів і я мала всіх їх обслуговувати та виконувати забаганки. Я не була хазяйкою у своєму власному домі, я була звичайною служницею чи наймичкою, як більше подобається
Я була як бджілка днями і ночами працювала не покладаючи рук. А при цьому ще й двох дітей встигала поодинці виховувати і заробляти не забувала до того ж. А родичі її й не знали нічого, бо й не розуміли… Мені набридло жити задля когось, тому вирішила хоч трохи пожити для себе.
