Я зі своїм хлопцем зустрічаємося майже рік. Завжди обговорюємо майбутнє, будуємо спільні плани. Ми обидва знаємо, що хочемо бути разом й ніхто більше нам не потрібен. Мене все влаштовує.
Прикрий та неприємний випадок стався на мій день народження. Річ у тім, що мій хлопець був у відрядженні, тому я вирішила не святкувати. Я не чекала нічого особливого, але він мені подзвонив з привітаннями ще зранку. Перепросив, що не поряд зі мною, але запевнив, що має подарунок для мене.
Звичайно ж, я чекала хоча б букет квітів, але після відрядження він удавав наче нічого не сталося. Ніяких квітів чи подарунку я не отримала. Мені трохи було образливо, але ж я не змушувала мені обіцяти щось. Пройшло кілька тижнів і я нагадала, що в мене був день народження. У відповідь почула лише: «Все буде». Так пройшов ще місяць і я моя образа почала переростати вже у гнів, тому я ще раз обережно нагадала про його обіцянку.
В якийсь момент мені здалося, що крига зрушила, бо він після роботи подзвонив й сказав, що має сюрприз для мене. Сюрприз дійсно був, але не такий як я очікувала. Він подарував мені квіти – звичайні польові, якими бабусі приторговують в нашому місті, хоча я очікувала точно не їх. Я звичайно подякувала йому, але розпач на моєму обличчі не можна було приховати. Я спитала, чому він обрав саме такий букет, від якого хотілося плакати, а не радіти. За його словами, ці квіти відповідають моєму характеру.
