Я познайомилася з майбутнім чоловіком, коли мені ледь виповнилося 16. Ми зустрічалися 6 років, і коли мені стукнуло 22 – одружилися. Причому одружилися скоріше з тієї причини, що я завагітніла. Ми стали жити разом.
Яким же було моє здивування, коли я стала помічати за чоловіком дивацтва, про які раніше й подумати не могла. Він не приймав душ після роботи, навіть ноги не мив. Лягав спати, не почистивши зуби, та й вранці на це заняття часу не знаходив. Я виявила, що зубна щітка, яку я йому купила до переїзду, так і лежить запакована.
Коли я говорила йому піти помитися – він йшов. Сам же ініціативу не виявляв, ходив брудним. Мені навіть стало цікаво, скільки він зможе протриматися. У підсумку пройшов місяць, він не мився, але не витримала я – поскандалила і відправила у ванну.
Виправити його виявилося неможливо. У мене не вийшло. Що дивно, адже до весілля нічого подібного за ним я не помічала. Від нього завжди нормально пахло, він, очевидно, чистив зуби …
Тепер же мені було бридко, коли він брудний і смердючий починав розпускати руки. При цьому він мною теж був незадоволений. Все частіше заявляв, що я жахливо готую і все роблю гірше його матері.
У підсумку я протрималася трохи більше року. Навіть однією з дитиною на руках мені здалося бути краще, ніж з таким чоловіком-свинею. До сих пір не зрозумію, як я нічого не помічала за всі ці роки, поки ми були разом.
