– Сергію, а ти куди? Я думала, що ти із сином побудеш сьогодні. Мені треба приділити собі час, ти сам казав. Усе заросло, нігті не доглянуті… Мені не хочеться бути недоглянутою, соромно на вулицю вийти – у нас у дворі всі молоді мами за собою доглядають! – Жанна здивовано подивилася на чоловіка. Той не встиг повернутися з роботи під ранок, як знову кудись почав збиратися.
– Тобі нічого не заважає: доглядай за “собою”. Сама. Навіщо кудись їздити? Узяла ножиці, підстригла нігті… раз, два і готово! – Сергій простягнув свою п’ятірню, демонструючи свій “манікюр”.
– Я хочу в салон. Хочу відпочити від материнства хоча б на кілька годин! Хочу розслабитися. Поспілкуватися, нарешті! Відчути себе жінкою.
– Жінка ніде не може почуватися краще, ніж у материнстві. Люба, у мене важлива справа, друг просив допомогти йому з демонтажем у студії. До речі, він обіцяв, що віддасть нам якісь декорації…
– Нам нічого не треба. У нас і так в офісі дівати вже нікуди це все. Навпаки, треба частину мотлоху викинути, – Жанна подивилася на чоловіка.
Вони були одружені 6 років. Жанна після інституту дизайну стала займатися оформленням свят. Вона навіть купила невелике приміщення, де зробила затишний офіс-склад, куди приходили клієнти. Сергій же працював на квітковій базі. У них склався чудовий “тандем”: завжди свіжі квіти, “газель”, коли треба, до того ж безплатно, а також можливість взяти щось в оренду на складі бази…
Так вони пропрацювали 4 роки. Але в самий пік сезону Жанна раптово зрозуміла,що чекає на дитину. Погано вона стала себе почувати з перших місяців, а пекельна літня спека не давала жінці працювати. Чоловік хоч і допомагав, але його допомоги було мало. Довелося в терміновому порядку брати помічницю.
Дівчина знайшлася серед спільних знайомих. Жанна дуже старалася навчити Ларису всього, що вміла сама. Це дало плоди: коли було зовсім погано і Жанна не могла підняти голову з ліжка, Лариса і Сергій їздили на декорування об’єктів без неї. При цьому саме Лариса знала, що робити, а Сергій завжди був на підхваті.
Він не замислювався над тим, що за проєкт, які квіти і декор потрібні і чи відпарена скатертина на стіл. Його завданням було “подай-принеси”, з чим він успішно справлявся під керівництвом дружини або Лариси.
– Що б ми без тебе робили? – любила повторювати Жанна, милуючись на те, яка талановита помічниця їй дісталася.
Дитина з’явилася у термін . Середина зими – не найпопулярніший сезон у весіль, а ось від кількох корпоративів довелося відмовитися.
Грошей, накопичених на весіллях, вистачило б на деякий час, але трапилося непередбачене: Сергія скоротили.
– Базу вирішили продати, співробітників звільняють, – сказав Сергій, приїхавши додому одного вечора.
– І як жити?
– Доведеться мені шукати нову роботу.
Сергій усе шукав, шукав…
– Сергію, у нас скоро накопичення скінчаться. Треба щось вирішувати з роботою. – сказала Жанна. – Я б рада попрацювати, але в нас син маленький, плюс так швидко не знайти клієнтів, та й мало хто заплатить аванс більше половини від суми, за півроку до весілля…
– Я намагаюся, Жанно. Але роботи немає. Що мені, вантажником піти?!
– Не треба. У тебе спина хвора.
– Ось і я про те.
Того дня Сергій довго з кимось листувався. А потім різко схопився і кудись почав збиратися.
– Ти куди?
– Я у справах. По роботі.
– А… Ну добре.
Сергій приїхав додому пізно. Але був задоволений.
– Усе чудово. Роботу я знайшов.
– Справді?! І платити будуть? – зраділа Жанна.
– Ну так. Тільки є мінус.
– Який?
– Графік ненормований.
– А ким ти будеш працювати?
– Другу допоможу. У нього студія, цілодобова.
Дружину така відповідь влаштувала: їй було важливо, щоб чоловік приносив гроші і був влаштований. І перший час усе було добре, тільки зарплату не платили.
– Треба трохи почекати. Скоро справа піде і заплатять. – Виправдовувався Сергій. І справді, через деякий час чоловік приніс кілька купюр.
– Ось. Заробив.
– Чудово, а то я вже хотіла в батьків у борг брати, – хмикнула Жанна, забираючи гроші. Але з появою грошей сам Сергій став з’являтися вдома зовсім рідко.
Тепер чоловік міг прийти додому під ранок, а міг і зовсім не прийти, пояснюючи, що переночував у друга.
Такий стан речей абсолютно не подобався Жанні, адже на її плечі лягли всі обов’язки по дому і по дитині. А чоловік просто приносив кілька купюр, і на цьому внесок у сім’ю закінчувався.
Бабусі теж не допомагали, у всіх було своє життя. За три місяці такого життя Жанна почала розуміти, що зовсім не бачить чоловіка, але ще гірше те, що вона почала уникати дзеркал: не хотіла бачити і себе. Причиною був землистий колір обличчя від втоми, рідке волосся, яке почало випадати, і ламкі нігті, які давно час було привести до ладу. Ба більше, у неї розболівся зуб і потрібно було терміново йти до стоматолога.
Жанна записалася на прийом на суботу, вважаючи, що Сергій буде вдома і замінить її. Але Сергій із п’ятниці не повернувся.
– У мене багато роботи, вибач. Приїду до вечора неділі, – сказав чоловік телефоном. Довелося терміново просити подругу побути з сином.
Так тривало кілька тижнів. Жанна дедалі більше напружувалася, чуючи, що у Сергія багато роботи. При цьому він ніколи не говорив, чим конкретно він займався. Просто “допомагав” другу. Нарешті, вона не витримала і висловила чоловікові, що думала.
– Я думала, що ти з сином побудеш сьогодні. Мені треба приділити собі час, ти сам казав. Та й ти зовсім не бачиш сина, пропадаєш десь!
– Ну і тобі нічого не заважає: доглядай за “собою”. Сама. Загалом, сиди вдома. Мені треба обов’язково бути на роботі сьогодні.
– Відколи робота стала для тебе важливішою за сім’ю?!
– Жанно, не починай. Ти знаєш, що все, що я роблю – на ваше благо. До того ж друг обіцяв віддати якісь декорації, після того, що я допоможу йому в розборі.
– Нам нічого не треба. У нас і так в офісі дівати вже нікуди це все. Навпаки, треба частину мотлоху викинути! Уже заставили все, що можна!
– Я днями був в офісі, навів порядок, не хвилюйся, – як ні в чому не бувало, сказав чоловік.- Знаєш, скільки всього викинув?
– Що ти викинув? Сподіваюся, не те, що мені знадобиться, коли я повернуся до роботи?!
– Ні.
– Давай, кажи, що викинув. – Дружина наполягала.
– Зламані штучні квіти, які давно хотіли викинути, обрізки пластику і рвану тканину, якою ти вже точно не будеш користуватися…
Жанна зітхнула. Вона зрозуміла, що поки не пізно, треба навідатися до офісу і самій усе перебрати. От тільки куди подіти сина? Може, із собою взяти?..
– Гаразд, поїхав, – Сергій схопив телефон і не озираючись вийшов з дому. Сина він не бачив уже кілька днів через графік роботи.
Жанна відклала похід до салону, а замість цього пішла з сином на прогулянку, де зустріла подругу.
– Привіт!
– Привіт, люба. Як справи?
– Чудово.
– А в мене Сергій знову працює… – Жанна поділилася своїми переживаннями.
– Біда. Ну нічого, зате зарплату приносить.
– Та я хотіла в салон сходити. Мені соромно на вулиці з’являтися. Та й в офісі давно не була, а він каже, що там щось викинув. Треба заглянути. Душа не на місці.
– А далеко тобі в салон їхати?
– Ні, в сусідній будинок.
– Іди. Я побуду з твоєю дитиною.
– Справді?!
– Так. Але є умова.
– Яка?
– З’їзди в офіс потім і дай мені в оренду на завтра п’ять свічників і свічки. У нас у фірмі буде свято, треба прикрасити зал для нарад.
– Добре. Якщо не встигну сама заїхати, Сергію зателефоную, він привезе.
Але Сергій скинув виклик. Один, два, три рази… Нічого не змінилося.
– Гаразд, я сама заїду. Запасний ключ у мене є, добре, що я його зробила тоді. – сказала Жанна подрузі і вирушила в салон. Після вона викликала таксі і поїхала в офіс-склад.
– Зачекайте на мене, я зараз візьму дещо і вийду, – сказала вона таксисту. Ось тільки зараз же вийти не вдалося. За дверима на неї чекав сюрприз.
Посеред приміщення стояло велике ліжко. А на ньому зі зручністю лежали Лариса і Сергій.
– Це що?! – Жанна втратила дар мови.
– Це не те, що ти думаєш… – Сергій видавив стандартне кліше, але Жанна не стала з’ясовувати. Вона навіть не хотіла знати, звідки з’явилося велике ліжко в її офісі і чому чоловік з її асистенткою на ньому лежать. Усе було очевидно.
Вискочивши з приміщення, жінка сіла в таксі й повернулася. Подруга поспівчувала і запропонувала допомогу.
– Я поїду зараз туди і все дізнаюся, – сказала вона. – Заодно свічники заберу.
– Та будь вони не ладні! – ревіла Жанна. Вона зовсім забула про все, побачивши чоловіка…
Пізніше виявилося, що ліжко привезли з фотостудії друга, на якого “працював” чоловік. Це і був той непотрібний реквізит, який віддали Сергію. Другу справді треба було прибрати частину реквізиту зі своєї студії, тоді Сергію й прийшла ідея поставити ліжко в офіс дружині. Він забрав деякі меблі: журнальний столик, дзеркало… Далі все склалося ідеально. Вони з Ларисою швидко викинули з офісу “зайве”, залишивши там порожній простір, і обладнали міні-кімнату як місце для зустрічей із погодинною оплатою.
Від шаф складу відокремили ширмою, і простір став схожим на міні-номер у готелі. Заявки приймали через соціальні мережі.
Охочих було вдосталь: закоханим багато не треба: ліжко, столик, чай-кава, санвузол із душовою і прийнятна ціна за годину. При цьому Сергій сам не гребував провести годинку-другу на самоті з Ларисою, яка й напоумила його на цей бізнес.
Частину грошей з виручки він приносив додому, решту віддавав коханці. Але тепер його афера була розкрита.
– Поговори з Жанною, нехай вона пробачить мене. – сказав Сергій подрузі Жанни.
– Не впевнена, що твоя дружина піде на таке. Я б не пробачила, Сергію. Ти перейшов межу… – відповіла та.
Наступного дня, коли Сергій прийшов з повинною до дружини, замок виявився поміняний, а двері йому ніхто не відчинив.
Жанна тимчасово перебралася із сином до батьків.Тоді він пішов до “офісу”, але й там на нього чекала невдача. Він буквально оторопів: на вулиці перед дверима стояло те саме, велике ліжко, яке він здавав і на якому він розважався з Ларисою. Тільки тепер воно було винесене на вулицю. А зверху на ньому лежала зібрана валіза Сергія.
Він спробував відкрити офіс, але й тут ключ не підійшов. Сергій зателефонував дружині, але Жанна слухати його не захотіла, так само як і пробачати. Тому на розлучення й аліменти подала не відкладаючи. От тільки поки нещасний чоловік ніде не працював, платити аліменти не міг.
Довелося самій здавати в оренду офіс-склад, щоб було на що жити.
– Нічого, я все одно поки що не можу займатися святами. Видно, час настав зараз щось змінити, – сказала Жанна.
– Точно, всьому свій час, – відповіла подруга. Вона була впевнена, що Жанна ще зустріне своє щастя. Так і вийшло. А от Сергій із Ларисою трохи пожили разом, але невдовзі їй захотілося більш перспективного і багатого чоловіка. Тому вона покинула Сергія, знову залишивши його з однією валізою.
Але цього разу без ліжка. Ліжко, яке вивезли зі студії, вона забрала собі у квартиру, там же деякий час і жив Сергій до розставання. Ось такий ось “поділ” майна. Сергія Жанна назад не прийняла. І справді, кому він потрібен? З однією валізою…
