Євген сидів у своїй розкішній квартирі і тупо дивився на одну точку. Щойно зателефонував лікар і сказав, що лікування не допомагає. Аналізи стали гіршими. Найімовірніше, йому залишилося жити не більше трьох місяців.
Запропонував ще один варіант лікування, останній із можливих. Однак це довгий та болісний процес, а шансів на успіх мало. Євген сидів і думав, що не хоче проходити через усе це. Тим більше, що шансів майже немає.
Він прожив непогане життя. Збудував свій бізнес, купив гарну машину, багато мандрував. Єдине, про що шкодував, що так і не створив сім’ю. Але що тепер журитися з цього приводу. Краще продати все і виїхати в останню подорож. Завтра він займеться пошуками покупця для бізнесу. А ще відвезе усі свої речі до притулку.
Кілька років тому він став спонсором кризового притулку, куди приходили всі, кому потрібна була допомога. Там з ними працювали психологи, юристи та просто добрі люди, допомагаючи повернутися до нормального життя. Людей там завжди було багато. Речі їм знадобляться. Євген одразу ж взявся за збирання речей, щоб відволіктися від сумних думок.
Наступного дня він вирушив до притулку разом із речами та купленими продуктами. Його там радісно зустрів директор закладу. Вони вирушили до кабінету, щоб поговорити. Посеред їхньої розмови у двері постукали. Увійшов Віталій, який працював у притулку юристом. Він сказав:
«Вибачте, що перериваю, але справа термінова. Ця жінка, Зоя, у неї там все серйозніше, ніж ми думали».
Директор вибачився та запросив Віталія увійти. Він продовжив свою розповідь:
«Справа в тому, що її чоловік спалив усі документи, коли вона захотіла піти. Все майно записано на нього. Він говорить, що забере дитину, якщо вона не повернеться. І він, може, у нього вже й свідки готові. Негідник працює в поліції та явно зловживає владою. Вона не має шансів виграти справу з опіки, вона можна сказати безхатченко».
На той момент Євген подумав, що може допомогти цій жінці. Адже у нього якраз є квартира, яка йому стане не потрібна незабаром. Він запитав: “А жінка точно хороша?”
Віталій запевнив, що так. Проста та добра жінка, яка потрапила у важку життєву ситуацію. Тоді Євген попросив запросити її, щоб особисто з нею поговорити та допомогти.
До кабінету зайшла жінка. Дуже красива, але сильно схудла і з червоними від сліз очима. У Євгена одразу дух перехопило. Це була Зоя, з якою він зустрічався 10 років тому. Він шалено її любив, навіть заміж хотів покликати. Але всі довкола йому повторювали, що їй потрібні лише гроші. Він не вірив, але одного разу вона дійсно попросила у нього велику суму грошей.
Тоді він чомусь вирішив, що всі мали рацію. Вона просто хотіла його обдурити та виманити грошей. Він зник і перестав відповідати на її дзвінки. Довго він ще страждав від почуттів до неї, але вирішив, що вона того не варта. І ось зараз вона знову стоїть перед ним.
Зоя побачила Євгена, її очі широко розкрилися: «Женя? А як ти тут опинився?»
Євген попросив залишити їх удвох. Він відповів:
«Зі мною все зрозуміло. Я спонсор цього фонду. А ось що трапилося з тобою?»
І вона розповіла свою історію. Розповіла, як у неї захворіла мама, але вона не змогла знайти їй грошей на операцію.
Мами не стало. Вона ж була при надії і не знала, що робити далі. Вирішила звести рахунки з життям, але тут з’явився цей поліцейський. Він урятував її, а вона погодилася вийти за нього заміж. Дитині потрібний був батько. Але через кілька років життя перетворилося на справжнє пекло. Спочатку чоловік змусив жінку піти з роботи, потім заборонив спілкуватися з друзями.
Потім взагалі перестав випускати її з дому, міг перейти всі межі, коли приходив злий з роботи. Коли він вперше підняв руку на хлопчика, вона вирішила, що настав час піти. Але дитину забрати не змогла. А зараз ось опинилася тут. Без грошей, житла та й взагалі будь-якої надії.
Євген дивився на неї і розумів, як же жорстоко він вчинив із цією жінкою. Адже вона тоді хотіла попросити грошей на лікування для матері. Якби він її вислухав, якби допоміг… Вона заговорила, вирвавши його зі своїх думок:
«Ти хотів про щось поговорити зі мною?»
І він відповів, що хоче допомогти. У нього є гроші та зв’язки, він зможе щось вигадати.
Зоя відверто сказала, що не хоче брати допомогу від нього. А потім сумно додала:
«Але хіба я маю вибір? До того ж це потрібно не тільки мені, але й синові Ігорю. Який, до речі, і твій син також».
Євген розгубився, а потім швидко прокрутив її історію в голові ще раз і склав загальну картину. Він запитав:
«Чому ти нічого не розповіла тоді?»
І почув у відповідь те, що й так знав:
«Ти зник. Якби я прийшла тоді з цією новиною, ти просто вирішив би, що мені потрібні гроші».
Вона мала рацію, йому не було чого заперечити.
Далі все закрутилося з шаленою швидкістю. Євген задіяв усі свої зв’язки для того, щоб повернути Зої дитини. Також він домігся, щоб колишнього чоловіка Зої притягнули до відповідальності. Поки все це відбувалося, Євген усвідомив, що його почуття до жінки все ще сильні. Та й вона зізналася, що всі ці роки кохала його. Все налагоджувалося, тільки одне затьмарювало щастя — невтішний заключний діагноз.
Він розповів усе Зої. Вона вмовила спробувати пройти ще один курс лікування. І, можливо, завдяки тому, що вдома на нього чекали кохана і син, йому вдалося одужати. Через рік він нарешті почув, що переміг хворобу. Їхнє життя налагодилося, хай вони ніколи не надолужать той час, що було втрачено, зате скільки моментів у них ще попереду.
