Я медична сестра, працюю у поліклініці, місто і нас малесеньке. Паралельно навчаюсь на ветеринарного лікаря та проходжу практику асистентом у ветклініці.
А вечорами працюю інструктором зі східних єдиноборств. До нас у ветклініку чоловік похилого віку приніс кота, поставила я йому крапельницю, написала призначення, відправила додому.
Через пару днів у спортивний центр цей же чоловік наводить онука записати на заняття, уважно вдивляючись у моє обличчя.
Онука прийняла, записала, графік обговорили. На другий день чоловік приходить на прийом до лікаря, і, коли запитали скарги, повільно, розтягуючи слова і не відриваючи від мене погляду, сказав:
– Ви знаєте, у мене, взагалі-то, перебої в роботі серця, але тепер, здається, це не так важливо, мені б до психіатра, бо мені скрізь вижається ветеринар мого кота…
