Я був одружений вже далеко не перший рік. Маю двох прекрасних дочок, які зараз знати мене не хочуть. В тому, що сталося, винен лише я. Виправити вже нічого не можна. Сподіваюся, що хоч діти колись почнуть зі мною говорити.
Так вийшло, що коли я ще жив зі своєю першою дружиною, в мене була ще одна жінка на стороні. Роками все було добре, аж поки моя старша дочка не підросла. Вона десь побачила з іншою жінкою і про все здогадалася. Звичайно ж, вона все розповіла своїй мамі.
Дружина якийсь час знаку не подавала, ми жили своїм життям. Одного разу за вечерею вона просто спитала, чи це правда. Я не став критися та виправдовуватися й у всьому зізнався. Вже через годину я чекав таксі з валізою на вулиці. Дружина і дочки на мене дуже сильно образилися, але й думав, що діти підростуть та й забудуть, чи може навіть зрозуміють мій вчинок.
Час йшов, діти зі мною так і не розмовляли, нове життя ніяк не влаштовувалося. Я намагався повернутися до першої дружини, але ні колишня дружина, ні дочки так і не змогли мені пробачити. Наймолодша навіть сказала, що я їм чужий. Та як це чужий? Я ж рідний батько. Ось так я втратив найдорожче, що в мене було.
