Зі своїм коханим я познайомилася на дні народження подруги. Він мене одразу зацікавив – дотепний, говіркий та гарний. Коли всі почали розходитися, хлопець попросив мій номер телефону.
Я кілька днів чекала на дзвінок і ось цей день настав. Він запросив мене у кафе. На зустрічі мій обранець подарував мені прекрасний букет. Якось обід перейшов у вечерю, а потім пішли гуляти по парку…
Відтоді все було наче в казці. Я отримувала квіти та подарунки. Ми ніяк не могли наговоритися. Нам було разом так добре, що ми вирішили жити разом. Він жив у своїй квартирі, тому радо запропонував переїхати до нього. Я на крилах кохання в той же день була в нього з усіма речами.
Вже наступного ранку мене розбудив о сьомій ранку коханий та дав слухавку зі словами: «Це мама». Я сонна, нічого не могла зрозуміти. Та я була шокована, коли почула: «Як це т ще спиш? Ти час бачила? Мого сина вже треба годувати».
При цьому мій коханий лежав та просто дивився на мене. Я відправила його в магазин зі списком продуктів, а сама зібрала всі свої речі та повернулася додому. Щоб не псувати собі вихідний, вирішила ще трохи поспати. Хлопець мені ще кілька раз дзвонив, але я не відповіла. Я розумію, що так буде постійно, тому не можу погодитися на життя під диктовку свекрухи. Якщо так було в перший спільний день життя, то що ж буде далі…
