Я була така дурна, що погодилася повернутися. Але це була одна з найбільших моїх помилок. Вже через місяць він в мене забрав обручку та всі подарунки

Невдале кохання в наш час не дивина, але все ж розповім свою історію. Після цього випадку я розчарувалася у стосунках. Все було як зазвичай – симпатичний хлопець, який працював в барі. Я тоді жила в гарному курортному місті на березі моря.

Постійні туристи забезпечували працівникам ресторанів та барів досить пристойний заробіток. Багато студентів під час літніх канікул знаходили собі сезонний підробіток і я не була винятком. Найпростіший спосіб для симпатичної молодої та кмітливої студентки заробити трохи грошей – піти в офіціантки. Туристи радо залишали пристойні чайові привітним хлопцям та дівчатам.

Саме працюючи у ресторані з баром я й познайомилася зі своїм коханням. Так мені принаймні здавалося. Це був кінець сезону, останні дні літа та моєї роботи, бо я мала повертатися до навчання. Фактично останній мій робочий день став початком довготривалої, але не вдалої історії мого життя.

Спочатку ми просто спілкувалися, перетиналися в нього на роботі, але на побачення він мене не кликав. Через деякий час він сказав, що дуже зайнятий ремонтом у своїй квартирі та роботою, тому не хоче будувати стосунки. Я звичайно засмутилася, але продовжила жити своїм життям, але якомога далі від нього. В мене якраз був останній курс університету, тому я була зосереджена на навчанні.

Так пройшло близько двох місяців. Діло йшло до Нового року. І раптом мій бармен з’явився в моєму житті знову. Запросив на побачення й наші стосунки дуже швидко йшли вперед. Ще через два місяці ми вже жили разом. Все було добре – я навчалася, він працював. Влітку ми працювали разом.

Все змінилося після того, як я вступила до ще одного університету в іншому місті. На першій же сесії він влаштував мені просто психологічний терор. Коли я повернулася назад, ситуація наче покращилася. Але знову почало погіршуватися, як замайоріла друга сесія в університеті. Ми так посварилися через моє навчання, що навіть вигнав мене. Й не просо сказав зібрати речі зранку, а перед роботою подзвонив моєму батькові зі словами: «Заберіть її. Вона мені набридла».

Звичайно ж мій батько вже через годину пакував мої речі поки я ревіла. Я повернулася тимчасово до батьків, а потім в університет. Я навіть встигла знайти собі роботу та житло в іншому місті. Аж якось знову з’явився мій колишній. Він оберемками слав мені квіти, вмовляв повернутися й обіцяв, що все зміниться. Під час короткої відпустки він навіть мені освідчився, що мене вкрай здивувало.

Я була така дурна, що погодилася повернутися. Але це була одна з найбільших моїх помилок. Вже через місяць він в мене забрав обручку та всі подарунки, заявивши, що я начебто не до нього приїхала, а йому таке не треба. Я досі не розумію, що сталося, бо крім нього та моїх батьків я більше ні з ким не спілкувалася. Але я досі  шкодую, що кинула через нього перспективну роботу, бо повернутися назад у професійну сферу було дуже важко, занадто висока конкуренція.

You cannot copy content of this page