Я молода, тому йду від тебе, а ти йди і одружися на моїй незрячій сестрі, буде 2 чоботи пара. – такі страшні слова кричала Тома своєму чоловіку.
Як тільки вона дізналася, що він безплідний, а сталося це при обставинах не дуже приємних, так і почала носом вертіти.
Пів року сварок, прохань і взаємних образ, Тома дітей хотіла, а Ігор не міг. Ну хіба він винен? Вона на нього тиснула, її люблячий погляд змінився на жалісливі вирази обличчя.
На цьому фоні у Ігора і здоров’я підкачало і бізнес розвалився. Пішов на роботу слюсарем, квартири попродавав, щоб з боргами розрахуватися.
Лишив собі однушку на околиці і старий автомобіль. Тому це не влаштовувало. В один прекрасний день, Ігор прийшов додому, сповістити Тому, що вихід є, йому призначили лікування і все може ще налагодитися.
А вона вже в порозі його зустріла з валізою. Так і сказала, що ти, мовляв, убогий, навіть квартиру не ділитиму з тобою. Пораду дала- одружитися на її незрячій сестрі Вірі.
А Ігор наступного дня так і зробив. Подав на розлучення. Прийшов до Віри якраз в той момент, коли в неї був лікар.
-Як вона? -А ви їй ким доводитеся? – Я? Я чоловік, тобто, наречений…
– Так от, наречений, після аварії зір, звісно, на 100% не відновиться, але і пропав він безпричинно, тобто на нервовому фоні, скоріш за все, пояснювати довго, та таке буває. Тому одужуйте.
Ігор зайшов в палату до Віри і виклав все як на духу. Віра мить подумала і погодилася, взявши з нього слово, що вона не стане для нього обузою.
Тома 10 років була за кордоном, ні слуху, ні духу. А коли приїхала, вирішила поглузувати, подарувати дорогі окуляри сестрі, від сонця і ультрафіолету.
Приїхала якраз тоді, коли Віру забрали в пологовий. Вірі було 37, пологи вже 3, зір так і не відновився. Ігор тримав її за руку і допомагав перенести болючі приступи.
Віра плакала, їй так важко було. Вона розуміла, що народжує 3 дитину, але ніколи її не побачить.
В момент пологів, коли дитині перерізали пуповину, Вірі здалося, що вона щось бачить, ще мить, їй поклали дівчинку на груди. Ігор нахилився і заплакав, маля було його копією.
-Які в неї очі? Ігор, чому ти мовчиш… Віра почула якесь шурудіння біля себе, потім крики чоловіка, дитинка раптом перестала кричати. Віра питала що таке, але всі мовчали.
-Вона не дихає, зараз, ще мить і прийде лікар.
Віра неочікувано для себе і всіх оточуючих відкрила очі і взяла маля на руки. -Вона просто спить, моя красунечка спить…
Таки стрес дав своє і зір Віри відновився не повністю, але вона спокійно могла читати, писати, а головне, бачити своїх діток.
Тома прийшла після виписки додому до Віри і побачила там дитину, Віра відпочивала. Тома не очікувала там побачити колишнього чоловіка.
На зло вона кинула Вірі окуляри. І крикнула, що дитя нагуляне, бо Ігор не може мати дітей. На цей крик вибігли 2 старших, і прокинулася Віра.
-А ось і ще, ще 2 “нагуляних”. А за окуляри дякую, можна дзеркало? -Навіщо тобі дзеркало, ти геть не в собі. На, тримай, хочу побачити що ти робитимеш…
Віра взяла дзеркало, вдягла окуляри і зітхнула: “Не люблю чорний колір, ця оправа не для мене, та і взагалі, мені здається там подряпина. Ось дивися, Тома, бачиш, точно, подряпина”.
-Ти що, ти, ти бачиш?..
Тома не вірила своїм очам, та і очам Віри вона не сильно довіряла. Пройшов ще якийсь час, поки в сім’ї з’явилося ще двоє “нагуляних”.
