Мені 27 і останні три роки зустрічаюся з чоловіком старшим за мене. Я завжди дивилася на старших, бо хотіла заміж та народити дітей й не думати, що станеться завтра. Хлопці мого віку завжди були без грошей та з вітром у голові. А мені хотілося такого, щоб на сім’ю був спрямований.
Я влаштувалася на роботу і мій шеф виявився дуже симпатичним. Ми почали спілкуватися поза роботою. Виявилося, він одружений, має дитину, але з дружиною не живе. Допомагає грошима, сина забирає до себе на вихідні. Ми почали зустрічатися. Він навіть познайомив мене з малим та зі своєю старенькою матір’ю.
Я думала, що з часом він піде від дружини повністю. Він обіцяв розлучитися, але й досі називає її найважливішою жінкою його життя. Я говорила йому, що моя мета вийти заміж й народити дітей, що я хочу, аби чоловік про мене піклувався.
Він наче погоджується зі мною, але на цьому все. Я навіть познайомила його з моїми батьками та друзями, але наші стосунки не йдуть далі. А мені вже 27 і пора народжувати, адже ще рік чи два і буде пізно. Та й не хочу бути мамою, яку з бабусею плутають.
