Рівно сім днів тому я вирішила перестати спілкуватися зі своїми рідними. Я маю на увазі батьків і сім’ю сестри. Рішення важке, але, я вважаю, абсолютно обґрунтоване.
Рано чи пізно потрібно струшувати зі своєї шиї тих, хто так невдячно до тебе ставиться, а вони давно напрошувалися на таку реакцію. У мене є молодша сестра. І я знаю, що говорять про старшу дитину, особливо якщо це дівчинка.
Будучи дитиною, я встигла приміряти на себе роль няньки, кухарки, наставниці. У нас у сім’ї була улюблена дитина та її старша сестра, тобто, я. Ставлення було відповідне, хоча я намагалася завжди закривати на це очі.
Я вийшла заміж рано. Усе хотіла отримати ковток незалежності, нехай і в чужому домі. Досі не шкодую про скоєне, хоча розумію, що мені, найімовірніше, просто пощастило.
Уже як рік із невеликим наша бабуся покинула цей світ. Їй було вже достатньо років, щоб ми не вважали цю подію трагедією. Старенька була дуже енергійною за життя, але останнім часом багато хворіла.
Тож сказати “відмучилася” було б найправильніше. Після поминок на сімейних зборах було вирішено, як вчинити з квартирою, що залишилася. Ми робимо ремонт, продаємо її, оскільки нерухомістю начебто всі забезпечені.
Тим паче що в цей період ціни на житло зростали, і рішення загалом було досить вдалим. Молодша сестра, хоч і вийшла заміж пізніше за мене, примудрилася завагітніти практично відразу.
Це прекрасно, і я ні краплі не заздрила. Я вважаю, спершу потрібно міцно стати на ноги, а вже потім розширювати сім’ю. Але розумію, що щодо цього думки можуть бути різні.
Так ось, хоч термін був і не найпізніший, допомагати з ремонтом у неї не надто виходило. Особисто мені здається, що вона просто не пробувала. Але наші батьки в один голос казали, що їй треба берегти себе.
Чоловік її ремонтом не займався, не було часу через роботу. Батьки… Ну вони вже не молоді. Тож залишилася тільки я. Ремонт йшов довго й натужно. Я ж приходила після основної роботи.
Батьки хоч і буквально жили в тій квартирі, мало що могли зробити. Ну а сестра, як на мене, просто приходила поділитися новинами і розповісти, як їй важко. Після закінчення ремонту тато опікувався покупцями.
Він водив їх на огляд, торгувався тощо. Для мене робота з людьми йде досить важко, і вони це теж відчувають. Тож я раділа, що батько зумів зберегти позитив крізь стільки років. Я, мабуть, пішла в маму.
А тиждень тому в мене був день народження. Невелике свято, суто для своїх. Ми з чоловіком прибирали, накрили на стіл, хотілося створити потрібну атмосферу. Бабусину квартиру нещодавно продали і я розраховувала на частину спадщини.
Розібравшись із напоями та закусками на столі, родички вирішили-таки вручити мені подарунок. Точніше, сертифікат на нього. Новенький холодильник! При тому що він був навіть нижчим за той, що в нас вже був.
Ось так подарунок. Причому один – від усіх. Я не сором’язлива людина і, прийшовши до тями після шоку, попросила пояснень. Того, що я витратила на ремонт квартири, яку батьки продали, мені б вистачило на кілька холодильників.
Тож запитання було своєчасним і правильним. Але мене почали соромити. Мовляв, як, подарунок мені не подобається, то сама собі псую свято, як не соромно. Потім тато з винуватим виглядом почав захоплюватися нашою квартирою.
Квартира була цілком і повністю чоловіка. А от у молодшої сестри однокімнатна, і вони за неї ще й гроші платить щомісяця. От було б непогано, щоб і в них усе було так само, як у мене. Коротше, ви зрозуміли.
Гроші за бабусину квартиру вирішено було віддати молодшенькій, для купівлі свого житла. Чому б просто не віддати квартиру відразу? А їм не подобається район! Дитячого садка, бачте, поруч немає.
А в них уже маленька дитина. Та й узагалі, хочеться ближче до центру. Тож ось, візьми, дорогенька донечко, свій холодильник і сильно не виділяйся. А цінуй те, що є. Тобі ж пощастило, правильно?
А потім і в самої дитинка народиться. Як добре, що чоловік у тебе такий хороший, не пропадете! Наступного дня я вирішила заблокувати номери телефонів сестри і батьків. Поняття не маю, вони помітили це чи ні.
Із соцмереж я давно вже видалилася, тож там мене шукати сенсу теж немає. Якщо надумають приїхати, просто не відчиню двері. Старшою дитиною бути важко, але терпіти це далі в мене просто немає сил.
