Я не їла близько тижня. Не могла пробачити таку зраду. Втішити було нікому. Я залишилася віч-на-віч зі своєю бідою…

Допомогла своїй сестрі, відмовившись від свого життя. Віддала свої роки на благо чужої дитини, але тоді я не знала, як діяти інакше. В 17 років я не заплановано для самої себе стала матір’ю своїй племінниці.

Сестра залишила дочку на мене та маму, а сама поїхала в пошуках кращого життя та «кар’єрного зростання». Було важко, адже я не знала, як доглядати маленьку дитину, а мати допомогти не могла через стан здоров’я.

Але нічого, виховали, виростили прекрасну дівчину. Племінниця навіть не знала, хто її справжня мати, для неї це була я. Ми ділилися секретами, були як подруги і взагалі стояли одна за одною горою.

Стосунки мої так і не склалися. Залицяльники не розуміли, чому я няньчуся з чужою дитиною. Я ж справді взяла на себе роль молодої матусі. Минав час, а мої думки були зайняті нашою принцесою та її навчанням.

Грошей вистачало, адже моя мама допомагала. Але практично всі вони йшли на дитину. Одяг, навчання, гуртки тощо. Своїх дітей я теж так і не мала. А як тут можна думати про дітей, якщо чоловіки просто розбігаються в жаху, коли дізнаються, що одна виховую дитину, та ще й не свою.

Жахлива подія сталася, коли малечі стукнуло 17. Приїхала моя сестра вся в золоті та з дорогим смартфоном. Молила в сльозах свою дочку пробачити її за те, що кинула. Моя дівчинка поскакала в мамину машину, мовляв, буде краще для всіх, бо в мене на її «хотілки» грошей немає.

Я не їла близько тижня. Не могла пробачити таку зраду. Втішити було нікому. Я залишилася віч-на-віч зі своєю бідою. Зрештою мій стан помітив директор фірми, де я працювала. Трохи підвищив зарплату, дав пару відгулів

Минуло кілька років. Я вийшла заміж за свого директора і тепер чекаємо на дитину. Я повністю оговталася від минулого. Мій чоловік, за сумісництвом найкращий друг і коханий чоловік, повністю мене влаштовує. Але є ще одна новина.

Сестра розлучилася, а адвокати її чоловіка зробили так, що вона нічого не отримала. І вона, звичайно, претендує на квартиру нашої мами, хоча навіть не бачила її останні 20 років.

Я принципово хочу, щоб їй нічого не дісталося. Ось ні копійки. Я напевно жахлива людина, але не можу їй пробачити того, що вона зробила. Можливо це й не правильно, але вона мені зробила дуже боляче.

You cannot copy content of this page