Я прокинулася і чітко зрозуміла, що хочу піти від чоловіка. Ми разом із ним давно, у нас син (10 років).
Ми з чоловіком не розмовляємо ні про що, крім побуту та дитини. Прибираю і готую я, із сином займаюся я, поїздки все я також організую.
Ми заробляємо однаково, але мій чоловік чомусь не хоче нічого робити ні на вихідних, ні під час відпустки. Він не любить проводити час зі мною та сином, воліючи зустрічатися з друзями.
У квартирі він теж нічого не хоче робити, або я роблю, або викликаю майстра. Друзі спільних у нас немає і інтересів спільних теж.
Я подивилася на фінанси і зрозуміла, що я зможу спокійно жити разом із сином без чоловіка, квартира буде меншою, і більше їздитимемо на дачу, ніж закордон. Ми з чоловіком молоді, нам по 35 років, цілком можемо знайти ще когось (якщо це треба).
З іншого боку, мені соромно руйнувати сім’ю, адже мене ніхто не б’є, не п’є і не зраджує, начебто з боку причин немає.
Але життя в мене одне і мене не влаштовує таке ставлення до мене чоловіка. У 35 я маю не чоловіка, а співмешканця, якому я байдужа.
