Я тільки почав радіти, що нарешті хороші квартиранти по сусідству, але не тут то було. Все зіпсувала одна звичка нових сусідів…

За своє життя я пройшов через багато речей. Але не думав, що найбільшою моєю проблемою стане сміття у під’їзді, яке виставляють сусіди. Хоч би скільки я намагався говорити з цими людьми, нічого не допомагало.

А старший по дому лише розводить руками: порушення з боку сусідів, як такого, немає. Спочатку нові сусіди по сходовій клітці не викликали жодних нарікань. Тихі квартиранти жили своїм життям та не привертали уваги.

Я мало що знав про них. Бачив лише кілька разів, як молоді люди повертаються з магазину з покупками, та на сходах кілька разів проходив повз. Щоразу віталися.

Я тільки почав радіти, що нарешті хороші квартиранти по сусідству, але не тут то було. Все зіпсувала одна звичка нових сусідів. Через деякий час під дверима почали з’явилися повні пакети для сміття. Я очікував, що їх віднесуть на смітник того ж дня.

Однак цього не сталося і за тиждень. Натомість до купки приєднався ще один пакет. А потім ще один. За час, поки сміття в пакетах залишалося під дверима, на сходовій клітці стало неприємно перебувати.

Запах відходів і продуктів, що згнили, чудово давав про себе знати. І майже кожен, хто проходить повз двері квартирантів, або затискав ніс, або починав кашляти. Коли мій терпець вже уривався, сміття зникло, а на його місці залишилася калюжа.

Я зітхнув з полегшенням, але незабаром під дверима з’явилися нові мішки. Тоді я постукав до сусідів. Двері відчинила дівчина, а потім підійшов хлопець. Вони вислухали моє прохання щодо сміття у під’їзді та здивувалися претензіям.

Адже сміття у мішках, воно нікому не заважає. А всі зауваження щодо запахів і калюжі, що залишилася, вони благополучно пропустили повз вуха. Тоді я пішов до старшого вдома. Той вислухав, але нічого не зробив.

Адже сміття в мішках, і його все ж таки виносять. А те, що сусіди затягують із цією справою, не можна назвати порушенням. Залишається лише домовлятися. За тиждень я знову спробував поговорити із сусідами.

Після цього під дверима вже не було такої кількості мішків. І хоч запашок залишався, але до калюж уже не доходило. Це був великий прогрес. Я дуже сподіваюся, що згодом ситуація виправиться.

You cannot copy content of this page