Я, звісно, знала, що в мене розумний кіт, але й подумати не могла наскільки. Кота ми з чоловіком підібрали з вулиці. Він ледь на лапах стояв, такий був нещасний. Ми не планували домашніх улюбленців.
Взяли малюка, щоб вилікувати і віддати в добру сім’ю. Шансів, що кошеня стане на ноги, було дуже мало. Ветеринар одразу нас попередив про це, але я не хотіла вірити словам лікарів.
Робила все, що залежало від мене, щоб маленький пухнастик просто вижив. Не знаю, чи то це диво, чи то просто все було не настільки безнадійно, але кошеня оклигало. І тоді я зрозуміла, що більше нікому його не віддам.
Ми з чоловіком тоді жили на орендованій квартирі, господиня якої тварин на дух не переносила. Ох, скільки скандалів тоді було через кота. У результаті нам довелося шукати нове житло.
Я жодного разу не пошкодувала про свій вчинок. Ми знайшли квартиру в рази кращу за ту, що в нас була. І господиня там була прекрасна! Вона полюбила нашого кота, як свого. Іноді приносила корм і дарувала іграшки.
Загалом, жили ми душа в душу. Пухнастий став для мене справжнім другом. Він завжди чекав мене біля дверей, коли я приходила з роботи. Не просто зустрічав, а сідав біля дверей за хвилин 15 до мого приходу.
От уже не знаю, як цей біологічний годинник працює у тварин, але факт залишається фактом. А ще він носить мені капці і виконує ще парочку команд. Я почала його дресирувати просто заради забави.
Але коли зрозуміла, що він настільки тямущий, вирішила розвивати цю навичку. Ми з котом почали розуміти одне одного з півслова. А як він зі мною розмовляє… Ох, ці пісні вже всім моїм сусідам набридли.
А я їх просто обожнюю! Коли я готую їсти, кіт сидить разом зі мною на кухні й оцінює за ароматом, чи смачна страва. Може, я собі це придумала, але коли я приготую відверту гидоту, кіт виляє хвостом і ображено залишає кімнату.
А якщо пахне чимось дуже смачненьким, то він залишається і займає своє почесне місце на кухонному підвіконні. Не розумію, як того дня я не розпізнала сигнали кота. Справа була така.
Мій чоловік поїхав у відрядження. Я не дуже люблю залишатися одна, але з котом мені було не так тривожно. Тим більше у нас таке вже бувало не раз. Я вже готувалася до сну, як почула, що кіт нестямно кричить на кухні.
Заходжу і бачу, як він ходить кругами. Місце собі не може знайти, а я після душу нічого не розуміла. Люблю розпарити все тіло в окропі. Перевірила, чи насипаний корм у мисці, чи є вода. Подивилася, чи прибраний туалет.
Начебто все як треба. Беру кота на руки, а він виривається і кричить! У пошуках рішення я не знайшла нічого кращого, ніж просто зачинити двері на кухню і вкластися разом із котом у ліжко.
Але вже за хвилину він вирвався і знову почав кричати біля кухонних дверей. Я встала і пішла відчиняти. І тоді-то до мене дійшло! Поки кухня була зачинена, там зібрався газ.
А я після душу його зовсім не відчула, намазалася своїми кремами. Ви б бачили, з якою швидкістю я вимкнула конфорку і відчинила всі вікна навстіж. Після тієї ночі я ще й застудилася.
Але зате залишилася жива. І все це завдяки моєму ненаглядному коту! Повірити не можу. Колись я врятувала його, а тепер він врятував мене. Мій пухнастий герой!
