Я пішла від чоловіка до іншого. Згодом я дуже пошкодувала про своє рішення. Чим я тоді думала? Тепер намагаюся повернути своє колишнє життя, а це виявилося дуже і дуже важко, навіть руки опускаються. Але вже нічого не вдієш, сама в усьому винна.
Заміж я вийшла ще зовсім молодою, ледь школу закінчила. Поки мої однолітки гуляти та насолоджувалися життям, я розривалася між чоловіком та навчанням. Мені завжди хотілося чогось більшого, ніж готувати та прибирати.
В нас не було власного життя, тому ми жили у батьків мого чоловіка. Будинок був великий, тому місця вистачало всім. Ставлення свекра та свекрухи до мене було гарним, ніколи не було проблем. Але тихе та мирне життя скінчилося, коли коханий поїхав на заробітки, щоб купити нам житло.
Згодом в нас з’явилася донечка й турбот стало більше. Університет до того часу я вже закінчила, а на роботу не влаштувалася, бо постійно сиділа вдома і займалася дитиною. Нічого не віщувало лиха, поки я випадково не зустріла шкільного знайомого. Ми спочатку списувалися, а потім зустрілися на каву, він при змозі гуляв зі мною та моєю донечкою, а далі все як у тумані.
Я зрадила свого чоловіка. І тільки згодом усвідомила, яку жахливу помилку я зробила. Я вирішила у всьому зізнатися. Все сталося дуже швидко і сумбурно. Тоді мій коханий вперше заплакав. Він не розумів, чого мені не вистачало, що я пішла на такий крок.
Та я розуміла, що він має рацію. Ми мали все для комфортного життя. Мені нічого було відповісти, тому я зібрала речі та пішла. Я думала, що мене зможе забрати мій новий обранець, але він сказав, що не у місті, тому я поїхала до своєї мами. Звичайно, я не могла в них довго залишатися, бо місця майже не було.
Я сподівалася, що незабаром повернеться мій шкільний знайомий і все налагодиться, але цього не сталося. Він взагалі пропав і більше не виходив на зв’язок. Коли моя мама про все дізналася, того ж дня поїхала до мого чоловіка.
Вона просила його пробачити мене та прийняти назад. Його батьки були категорично проти, а він лише пообіцяв зі мною зустрітися. Я дуже зраділа, думала, що він дасть мені другий шанс. А виявилося, що він хотів розповісти мені, хто такий цей мій знайомий насправді.
Виявилося, що він розлученні та живе у постійних боргах. Про аліменти для своїх двох дітей і мови не може бути. Мені стало погано фізично, здавалося, що ще секунда і я втрачу свідомість. Так просто я перекреслила все, що в мене було. А найгірше те, що я позбавила свою дочку можливості рости у нормальній сім’ї. Чи можу я пробачити себе?