Мої стосунки з чоловіком із початку нашого знайомства були дуже непростими. Ми не були схожі на звичайну сім’ю, де партнери щиро кохають одне одного.
Ми з Олегом завжди вважали, що у шлюбі головне не це, а взаєморозуміння та підтримка, адже кохання все одно рано чи пізно минає. Не знаю, праві ми були чи ні, але ми прожили у шлюбі 8 років.
Проте останнім часом Олега раптом почав хвилювати той факт, що він не прописаний у моїй квартирі. Причому ключове саме те, що квартира лише моя. Раніше він ніколи про це не думав, а зараз йому це чомусь знадобилося. Він переконаний, що так не повинно бути.
Звичайно, я йому відмовила. Повторюся, квартира моя, а не його. Чому він має бути в ній прописаний? Мені не зрозуміло.
Так, він мій чоловік. Але шлюби розпадаються, а ми зараз говоримо про власність, яка дістається людям важкою працею. До того ж, чому раніше його це зовсім не турбувало? Що зараз змінилося?
Після моєї відмови Олег образився і поїхав. Розумію, що це поведінка не дорослої, розумної людини, якщо вона готова відмовитися від сім’ї так легко і просто. При цьому я, як і раніше, дійсно не розумію, навіщо йому бути прописаним у моїй квартирі. А якщо ми вирішимо розлучитися?
Спілкувалася з його друзями, а вони кажуть, що моє рішення свідчить про відсутність довіри до чоловіка. Мовляв, якщо дружина не готова прописати чоловіка у своїй квартирі (яку вона купила на свої гроші), то це ознака недовіри до нього.
Чому він тоді сам не спробував заробити на власне житло? Спробував би пройти через це сам, перш ніж звинувачувати мене у недовірі. Ситуація, що склалася, здається мені дуже дивною.
Я дуже сподіваюся, що Олег незабаром зателефонує, щоб ми могли спокійно обговорити все. Мені й без того вистачає непорозумінь у нашому домі.
