Зранку встала, зла, день не задався, я ще й каву на себе пролила.
Дивилася зранку телевізор на кухні, у нас канал є такий спеціальний, де показують тварин. Цілий ранок показували цих китайських собачок маленьких таких.
Я ще дома ледь не зплювалася, терпіти не можу цих “щурів”. Благо, собак я люблю, в мене правда собака великої породи. Раз каву вдома випити не вдалося, вдяглася на вулицю.
Гуляю парком з собакою, попереду йде дівчина з чихуахуа в рожевому, собачка трясеться вся.
Хазяйка ховає її в сумку. “Фу, убога псина, і тут вона, і носять же їх, як косметичку”, – думаю, гордо йду зі своїм ротвейлером на повідку.
Підходимо до кіоску за кавою, ця дівчина перед нами. Вранці, холодно, всі мовчать, чекають. І раптом дикий рик, крик!
Якась баба нечесана відскакує убік, а чихуа висить у неї на руці. Злодійка полізла в сумку, не знала, що там собака.
Перевірили кишені – виявилося, і в мене встигла витягнути телефон! А мій і вухом не повів. От вам і китайський “щур”.
