Понад 20 років я живу зовсім одна, а дітей ми ніколи не мали. Довгий час я виховувала свою племінницю. Вона осиротіла, коли їй виповнилося 10 років. Була мені як дочка, але як тільки пішла у самостійне життя, то й забула про мене.
Мої сусіди часто обговорюють цю тему. Усядуться під під’їздом і давай кістки перемивати. Все кажуть, що я дочку погано виховала, а й нічого й не пояснювала. Нехай думають, що дочка. Знаю, що тільки гірше зробила б.
Просто пропускаю їх розмови повз вуха і живу своїм життям. Як виходить вже. Була одна сусідка, з якою мала гарні стосунки. Жила з нею на одному поверсі. Щодня спілкувалися, вона часто кликала мене до себе в гості на чай.
Тільки нещодавно вона продала квартиру і поїхала. Спочатку мені було дуже сумно. Але я завжди бажала їй кращого життя. Переїхала до новобудови, діти гарний ремонт зробили. Що ще потрібне для сімейного щастя?
А у її стару квартиру заселилися нові сусіди, молоді зовсім. Першого ж дня зайшли до мене, попередили, що ремонт робитимуть. Я оцінила цей жест, бо не кожен думає в наш час про інших.
Коли ми познайомилися, я й не очікувала, що їх поява так сильно змінить моє життя. Коли вони зайшли до мене вперше, я побачила, що у хлопця в руках дриль. От і попросила зробити пару дірок, щоб повісити шафку на кухні.
Хлопець не відмовив мені і зайнявся справою. Але після огляду шафки сказав, що вона дуже стара і розсипається у руках. Пообіцяв нову принести. І мені стало так ніяково. Тільки познайомилися, а вже вирішують мої проблеми.
Я, звісно, відмовилася. Але новий сусід вмовив мене пристати на його пропозицію. Наступного дня на моїй старенькій кухоньці висіла маленька акуратна шафка. Того дня я вперше за довгий час заплакала від щастя.
Я з новими сусідами, до речі, молода пара, почала часто спілкуватись. Я кликала їх у гості на чай із домашньою випічкою, а вони – мене. До мого приходу ця дівчинка завжди готувала смачний обід.
Якось вона запитала мене, чого б мені такого хотілося. А я давно згущеного молока не їла. Не дешеве задоволення, а пенсія в мене маленька. Пам’ятаю, як у дитинстві мама намазувала його на шматочок свіжого хліба.
Цей неймовірний смак дитинства. От чекала пенсію, щоб себе побалувати. Через кілька днів вони принесли мені цілу упаковку згущеного молока. Там 10 банок, не менше. Мені ж на цілий рік цього вистачить!
Я знову розплакалася. А потім вони запропонували мені трохи освіжити мою квартиру. Ось уже півроку, як я живу у відремонтованому житлі. На новосілля вони подарували мені кошеня, яке я не могла дозволити через гроші.
Нові сусіди пообіцяли, що допомагатимуть з кормом і всім, що буде необхідне. Ці люди нагадали мені, що таке щира людська доброта. Виявилося, що навіть на старості років можна бути щасливою людиною.
