Мені 34 роки, у мене вища освіта, працюю в приватній. Виросла в чудовій сім’ї, була єдиною дитиною, батьки мене дуже любили і всіляко балували, оскільки я була пізньою дитиною. Але сталося так, що один день перевернув мені все життя.
Тато наполіг, щоб я здобула вищу освіту, тримали мене в суворості, з юності вчили берегти дівочу честь, тож і перший раз я поцілувалася в 23 роки, вже не кажучи про щось серйозне, але я любила своїх батьків, а вони мене. Ми ходили на пікніки, їздили кататися на лижах.
Коли в моєму житті з’явився перший чоловік, мої батьки запросили його в гості і дали добро. Ми зіграли шикарне весілля і почалося життя, все разом, весело і дружно, але в один момент все закінчилося, точніше, почалося, але інше. Не стало моєї мами.
Після похорону тато покликав мене до себе в гості і розповів страшну таємницю. Він сказав, що пообіцяв мамі, що після її смерті він розповість мені правду мого життя. Виявляється, я прийомна дитина, але не просто взята з дитбудинку, а забрана від матері.
Тато розповів, що в моєї мами це другий шлюб, із першим чоловіком вона розлучилася через те, що не могла мати дітей. Коли вона познайомилася з татом, вона чесно зізналася, що не зможе подарувати дитину, тато відповів, що поживемо – побачимо.
Через кілька років спільного життя нічого не змінилося. Ось в один з днів мама познайомилася з жінкою, яка була при надії, але на маленькому терміні, лежала на підтримці. Вона розповіла, що вже має трьох дітей, живуть у малогабаритці, чоловік втратив роботу, але дитину все ж таки залишить.
Мама здружилася з цією жінкою, вони дуже часто спілкувалися телефоном. Одного разу та жінка зателефонувала і ридала в трубку. Мама запросила її додому, бо на той час прихворіла. Вона прийшла і сказала, що вона носить двійню, плакала, голосила, що вона буде робити з п’ятьма дітьми.
Тоді мама запропонувала допомогти їй, а сама обговорила з татом план, про те, що коли на світ з’являться діти, то запропонує їх віддати їй, тато її підтримав. Мама не відходила від тієї жінки весь час, але за два тижні до того, як їй треба було лягти в лікарню, та жінка зникла.
Чоловік розповів, що вона поїхала народжувати у своє рідне місто, там сестра і мати, допоможуть після пологів із близнюками. Мама впала в депресію – усе було скінчено, остання надія зникла. Вирішили брати дитину з дитячого будинку, але на той час людям після 40 немовлят не віддавали.
Через півроку з’явилася моя біологічна мати. Вона прийшла подякувати мамі й татові за підтримку і розповіла, що вона народила двох дівчаток, але трапилася біда: друга дівчинка народилася з кістою в нирці, лікарі кажуть, що потрібна дорога операція, а інакше вона проживе максимум ще рік.
Ось тоді мама запропонувала віддати дівчинку їм, вони постараються врятувати її. Через тиждень жінка погодилася. Мама з татом і жінкою з органів опіки прийшли до них додому і забрали дівчинку. Потім продали квартиру і поїхали до татового брата, де зареєстрували мене, але з іншими даними.
Мені змінили не тільки ім’я та прізвище, а й трохи зменшили мені вік. Після татового зізнання, я не знаходжу собі місця ось уже скільки років. Так, я розумію, моя мама була готова на все заради дитини, але щоб так… я просто боюся це все уявити. Я вирішила знайти свою рідну матір і сестру-.
Я не відмовляюся від своїх батьків, просто цікаво було. Почала пошуки, але потім з’явився син і я на рік кинула цю затію. Чоловік підключив друзів і вони вийшли на мою біологічну маму. Я зателефонувала, попросила запросити сестру, ми зустрілися.
Мати виявилася ще молодою жінкою, але якоюсь злою, а з сестрою ми як дві краплі води схожі зовні, але характером абсолютно різні, та й спілкуватися нам не було про що. Ми обмінялися номерами і занесли один одного в друзі в соціальних мережах.
З моменту нашої зустрічі минуло близько року і ось одного разу до мене прийшов лист від сестри. У ньому вона звинувачує мене в тому, що я забрала в неї життя, у тому, що я купалася в розкоші, як сир у маслі, а вона з 14 років працює на ринку.
Що їй нема про що спілкуватися з такою манірною дівицею з вищою освітою, якщо в неї і школа не закінчена. Що я не жила з такими батьками і взагалі, даремно я з’явилася в її житті. Після цього листа вона видалила свою сторінку, змінила номер телефону.
Я спочатку хотіла поїхати, розібратися, але вже чекала на появу доньки. Чоловік заборонив, та й уже не дуже хотілося. Ось зараз сиджу і думаю: ось я яка, манірна, з вищою освітою, з красивим розумним уважним чоловіком, дітками здоровими, дім повна чаша, працюю.
А насправді я не знаю, хто я? Насправді я народилася в січні, а святкую день народження в листопаді, я взагалі як людина існую? Як же все важко в цьому житті. Як жити?
