Разом ми вже 8 років, є двоє діток: наш хлопчик і дочка моя від першого шлюбу. Живемо в основному за рахунок моєї зарплати. Комуналка на мені, ремонт, раптом що, теж за мій рахунок.
Чоловік якщо щось і допоможе, то потім весь час мені про це нагадує. Загалом, все на мені, свої гроші він збирає. Це добре, що зараз зарплата стабільна, а до того не раз роботу міняв, а то і вдома сидів.
Дорікає мені, що я не вмію економити, що в разі чого у мене грошей ні на що немає. Так а де їх взяти, якщо все на сім’ю, на побут йде. З чого відкладати?
А ще питущий, раз в два-три місяці у нього відрив відбувається, може і руку підняти. Я в такі дні дітей забираю і у батьків живу. Сидить в моїй квартирі, п’є, і все його влаштовує. Поклавши руку на серце – втомилася. Що робити?
Порада від психолога:
Може здатися дивним, але у чоловіка є право себе так вести. Він сам вибирає, як чинити з власним життям. Турбота про сім’ю – це теж вибір. Якщо виходити тільки з доступної інформації, то з ним все зрозуміло.
Інше питання як ви самі дбаєте про своїх дітей. Або про батьків, чий спокій ви регулярно порушуєте. Пропоную подумати над тим, що відбувається з вами, а не з чоловіком.
Життя з важкою людиною, яка не взаємодіє нормально з сім’єю – стрес для всіх. Для дітей, коли період дорослішання дуже важливий, для батьків, які за вас переживають.
Що стосується вас, то чому ви даєте себе принижувати, погоджуючись на подібне життя? Може, вам здається, що це така місія – допомогти людині змінитися? Хоча самі робите висновок, що чоловіка все влаштовує.
Подумайте над тим, на які моральні і матеріальні витрати вам доводиться йти, щоб людина продовжувала жити комфортно. Платять всі: ви, діти, ваші батьки.
Можна в усьому звинувачувати чоловіка, це теж зручна позиція. Але чи не краще переглянути відносини і діяти таким чином, щоб комфортно було усім?
