Привіт всім, бачу багато хто тут ділиться своїми історіями, і я хочу розказати і попрохати поради.
У мене є подруга, їй 37 років, і це її перша вагітність. Ми з Іринкою ще зі школи разом, всі незгоди і труднощі навпіл ділили.
І коли вона на перше побачення бігала, і коли розлучалася з чоловіком, я була поруч. Чоловік виявився її ще з тих тварин, і часу на нього не хочу тратити.
Словом, з цим Іринці моїй не щастило. Аж тут на 40 році зустріла Кирила, він забезпечений, наче розумний, досить відповідальний чоловік.
Прожили вони так 2 роки, в мене і душа раділа, що моя Ірка теж нарешті щаслива буде. Та не тут було.
Кирило дійсно виявився досить розумним чоловіком, настільки, що досі не міг від мамкиної спідниці відпасти. Та мені б і всеодно було, але Ірка, за неї мені страшно.
Наразі 5 місяць, плід великий, носить вона тяжко, та на УЗД ще ні разу не була, не кажучи вже про аналізи і прийом в лікаря, тимпаче облік, адже всі вагітні рано чи пізно через це проходять.
Але свекруха так промила Ірці мізки, що там тепер зайвий раз до лікаря ні-ні. Тут ще й заявила, що народжувати вдома буде.
Я намагалася їй пояснити, я хоч і косметолог, але лікар, і розумію які можуть бути наслідки. Та Ірка не слухає, лікарі для неї табу, а народжувати в бані буде.
Це ж антисанітарія яка, тимпаче, що в них ні ванни, душ і той зі зливом, на плитці брудній ляже народжувати чи що?
Зате свекруха її свою палицю гне, що мовляв, нема чого гроші на вітер пускати, і вдома народить, не переламється.
А тепер я прошу всіх небайдужих написати чи і справді домашні пологи не такі вже страшні, чи не варто. Нехай менинк слухає, то хоч чужі думки може в нагоді стануть, боюсь я за подругу.
