Так сталося, що на старості років син перестав зі мною розмовляти. Причому, це старший син. З молодшим, дякувати Богу, все гаразд. Допомагає мені, не забуває. Але ось старший… Не ту він знайшов собі супутницю по життю, повірте мені, не ту.
Після армії Олег одразу ж познайомився зі своєю майбутньою дружиною Олею. Містечко наше невелике, тому всі про всіх знають дуже багато. Я особисто з Олею не була знайома, тому на зустрічі поставилася до неї з усією душею. Накрила стіл, прибрала в будинку, загалом намагалася залишити про себе тільки позитивне враження. А ця дівчина прийшла з жуйкою і пихатим поглядом. Видно було, що їй на все, що відбувається, просто начхати.
Не скажу, що сім’я у нас багата, тому з моїм Олегом ця Оля почала зустрічатися не через гроші. Хоча знайомі мені розповідали, що за нею водиться погана слава. І що чоловіків у неї було безліч, і що батьки на неї давно рукою махнули, і ще всяке. Вірити чи ні, справа особиста, але повторюся, я її бачила на власні очі. Тому не була здивована такою «славою» за нею.
Через місяць я дізнаюся, що вони вже встигли подати заяву до рагсу і лише чекають на весілля. Молодість вона така. До речі, за все це свято життя платила її сторона. Виявилося, що батьки її нормальні люди, але з характером своєї дочки вдіяти нічого не можуть. Мені залишалося тільки співчуваюче кивати головою.
І ось, сімейне життя. З одного боку, я була рада за сина. Може, перевиховає. І не таке бувало. Але з іншого боку, самі розумієте, я ж мама все-таки.
Грошей їм, начебто, вистачало, але з побутом все було набагато гірше. Невістка принципово не прибирала, готувала щось на кшталт яєчні або взагалі замовляла їжу додому. З цієї причини траплялися й сварки, син тоді приходив до мене остигати. Посидить, заспокоїться і знову до дружини. Кохання, мабуть.
Але життя – не казка. Довго це продовжуватися не могло, і вони розлучилися. Півроку не минуло. Я бачила страждання в очах Олега, але вдіяти нічого не могла. Тоді він почав відсторонюватися, замикатися в собі, і я прямо відчула, як витончується нитка, яка зв’язує нас як маму та сина.
Тоді я вирішила допомогти. У мене була одна знайома із дорослою донькою. Дівчинка розумна, гарна. Ну, я й познайомила її з Олегом. Як не дивно, це йому допомогло. Вони почали гуляти разом, спілкуватись. Виявилося, що на багато речей вони дивилися під одним кутом. І хоча зі мною син не став бачитися частіше, я була за нього дуже рада.
Загалом, справа вже йшла до заручин, але на обрії замаячила Ольга. Як сніг на голову. Дзвонила, приїжджала, умовляла зустрітись. Хлопчик і здався. Думав кілька днів, а потім сказав дівчині, з якою вони практично жили разом, що вони не підходять одне одному. А я вже уявляла, як няньчитиму онуків.
За кілька тижнів вони знову подали заяву про розпис. Знову ті самі граблі. Так, Оля сказала, що змінилася, що стане найкращою дружиною та розуміє всі свої минулі промахи. Але я їй не вірю.
А ось нещодавно дзвонив син і по телефону обрадував мене. Сказав, що він знає, як я ставлюся до його вибору і тому не хоче, щоб я знову сумувала на весіллі. Тому він проти того, щоб я приїжджала на урочистість.
З одного боку, я б не поїхала. З іншого боку, я вже бачу, як це скінчиться. Виходить, син проміняв мене. І на кого? На жінку, яка вже одного разу розбила йому серце. Яка своєю поведінкою розчарувала своїх батьків. Я вважаю, що це жахливо. І хоч так не можна говорити, але гадаю, у мене тепер залишився лише один син. Хоча живі обоє.
