Знаєш, адже Костик не такий, як Діма. Він Рижику одразу смаколики приніс. І це не я йому сказала зробити. Звісно, Рижик відвернувся від них і фиркнув. А Костик подивився на нього серйозно і сказав
– Тітонько Світлано, подивіться, правильно? – Свєта посміхнулася Максиму і взяла в нього зошит. – Так, Максиме, усе правильно. Молодець! Я сподіваюся, що ти все зрозумів, – суворо
Володимир зі співчуттям подивився на молоду дівчину, зазначивши, що та тремтіла від пекучого, зимового холоду. Вже починало темніти….
– Швидше не можеш? Запізнюємося вже! – обурено вигукнула Настя, що сиділа поруч із нареченим, який напружено стежив за дорогою. Володимир тяжко зітхнув і сердито подивився на кохану.
Вікторія вийшла з душу, сіла в крісло, і просто не могла поворухнутись, така втома навалилася…
Надворі давно стемніло, а в кабінеті Вікторії все кипіла робота, вона робила ескізи, правила щось, вся з головою пішла в проект, і не одразу помітила, як увійшов начальник.
Ранковий туман піднімався над річкою, співали солов’ї, десь у тиші квакали жаби, в багатті потріскували дрова. Анжела навіть заплющила очі від задоволення….
Двері популярного салону краси, що знаходився в центрі міста, відчинилася, і в приміщення, немов свіжий вітер, впевненою, ходою дзвінко стукаючи височеними підборами дорогих туфельок з крокодилової шкіри, увійшла
Володимир скорчив незадоволене обличчя, але промовчав. Звичайно, він чудово розумів, що його дружина заробляє в банку непогано…
– І що ж у цьому хорошого? – невдоволено буркнув Володя. – Ти тепер що – і вдень і вночі будеш на роботі стирчати? – Володю, ти чого?
– Ти про що, Андрію?! Які речі?! Це все через дитину?! Гаразд, будь по-твоєму: я заберу відмову. Якщо ти так хочеш, щоб ця дівчинка виховувалася в нашій родині
– Андрію, в нас буде дитина! – Дарина кружляла кухнею, тримаючи в руках тест із двома смужками, – Любий! Нарешті це сталося: у нас буде дитина! – Ось
Вікторія з усієї сили кинула в Розу брудну ганчірку, яку залишала в роздягальні прибиральниця. Шматок тканини з гучним ляпасом упав на голову Рози, і всі дівчата, що були тут же, разом пирснули зі сміху….
Роза сиділа на ринку у свій вихідний і з надією поглядала на людей, що проходили повз неї. На маленькому столику перед дівчиною були розкладені різні фігурки з пап’є-маше,
Альбіна не давала Миті і слова вставити, але йому не було до цього жодної справи, тому що вона у всьому мала рацію, і він не збирався виправдовуватися…
— Лілю, а в мене тобі подарунок є, – усміхнувся Митько і наблизився до коханої. – Подарунок? Ти вже заінтригував мене, – відповіла дівчина, роздумуючи над тим, що
– Ой, Ларо, як добре, що ти така розумниця і добра, не як я. Я переживаю, а сама не можу тобі зателефонувати, бачиш, яка противна. Знаю і давно зрозуміла, що не права, звинуватила тебе у всіх гріхах
З другим чоловіком Лариса познайомилася на гірськолижному курорті . Подруга спокусила її на п’ять днів відпочити, покататися на лижах: – Ларо, скоро закінчується зима, а ми з тобою
Незнайомка перелякалася ще дужче, кинулася в кімнату і стала натягувати на себе свої речі, а Марина задумалася….
– Марино, ти зможеш допомогти мамі? Потрібно поклеїти шпалери в неї в кімнаті. Вона ремонт почала, а сама скаржиться на спину. Вже старі зняла, а ось нові поклеїти

You cannot copy content of this page