Родинні історії
— Олю, а ці коробки з паперами я викинула. На веранді хоч тепер порядок, — буденно сказала зовиця, ставлячи на стіл миску з шашликом. Ольга спочатку навіть не
Поштова скринька Ольги не зачинялася. Замок зламався в жовтні, і відтоді дверцята стирчали, наче вивернута губа, показуючи всім порожнє нутро. Листів не надходило, газети вона не виписувала, а
Катя повернулася зі школи й побачила на вішаку у передпокої мамине пальто. Її чоботи теж були на місці. Дівчинка здивувалася, адже о цій порі мама мала бути на
Була вже пів на третю ночі, але Алла не спала — чекала на пасинка. Кирило затримувався і не відповідав на дзвінки. Алла дуже хвилювалася: пасинок був проблемним хлопцем,
Літня, але ще не стара жінка Наталія Гаврилівна Семенюк мешкала сама в мальовничому селі. Чоловіка поховала два роки тому, а єдиний син Федір, поїхавши до міста на навчання
Таня чекала на УЗД з приємним хвилюванням: навряд чи сьогодні дізнаються, хто це буде — дівчинка чи хлопчик, але потай вона сподівалася, що, можливо, і скажуть. Ось Людці
Свекруха дзвонила щонеділі до того обіду, коли все сталося. Мені за п’ятдесят, чоловікові — під сорок, і ця різниця отруює життя не нам, а всім навколо. Борис працює
Свекруха приїхала без попередження. Це було цілком нормально: Валентина Георгіївна вважала, що до сина вона може приїжджати коли завгодно, а дзвінок — це лише формальність, доречний між незнайомими
Олена завмерла біля дверей вокзалу, нервово потягуючи край пальто. Хвилювання охоплювало її зсередини, змушуючи дихати частіше, ніж під час іспиту на першому курсі університету. Сьогодні вона побачить батька.
Зінаїда Павлівна рухалася по своїй тісній, заставленій масивними меблями кухні з грацією впевненої в собі господині, чиє слово завжди було законом. На плиті булькав густий борщ, у духовці