– Знаєш, що я сьогодні зрозуміла? – відповіла вона, уважно глянувши на Дениса. – Але ж ти мене зовсім не кохаєшь. Тому що кохають не за зовнішність, до неї дуже швидко звикають… Тобі потрібна красива картинка поруч, а я жива людина
– Ну як, смачно? – запитала Юля у чоловіка, нагодувавши його вечерею. – Як
– Костю, тобі від брата привіт, але більше так ніколи не роби. Інакше підеш жити до нього або ще куди-небудь. Але я цього дуже не хочу, бо кохаю свого недолугого чоловіка
Світлана була впевнена, що вони з чоловіком послані один одному долею. І те, що
– Якщо ти – мій чоловік, то мав би бути поруч. А не сміятися з братом або спати, коли я на стіну лізу від страху. Я що, сама по собі
– Ну що, майже приїхали? – Ганна з надією виглянула у вікно, але за
– Дмитро, ну ти що?! – Олена спробувала напоумити нареченого. – Це ж великі гроші! Ми радіти повинні! Тобі ще пощастило, що у тебе такі турботливі і щедрі рідні. А на квартиру ми заробимо
– А куди це бабуся? – поцікавився Дмитро у матері, коли побачив у вікно,
– Танюшо, ну що ти. Не плач. Все буде добре, – лагідно сказала вона. – Я поруч
Оксана подивилася на дорослу доньку,не розуміючи, чому Тетяна з нею так поводиться. – Знаєш,
– Твоя дружина чомусь вирішила, що ми кролики і зобов’язані гризти цю зелень. Якби ви попередили, що будете нав’язувати нам веганство, то кожен з гостей прийшов би зі своїм контейнером
– Микито, ти тільки подивися, який тут вибір! – Тетяна заворожено вдивлялася в барвисте
– Та вже, ляжеш тут спати… – Сергій спантеличено потер лоба. – А я всього лише один вечір у твоїй ролі побув
– Мамо, що на сніданок? – Аліна здивовано подивилася на порожній стіл і відкрила
– Ну ось і чудово, – Наталка встала, розгладжуючи спідницю. – Документи на квартиру у нотаріуса, я завтра заберу. А ти, мамо… ну, знайдеш де пожити. У тебе ж багато подруг
– Дмитро, не повіриш, кого я сьогодні зустріла в торговому центрі, – Ольга задумливо
– Ого, так ти навіть квитки їм не оплатив? Просто пообіцяв безкоштовне проживання в чужій квартирі
– Слухай, я тут подумав… – Андрій неквапливо намазував мед на свіжий тост. –
– Ось так і покохав мене твій дідусь худу, в скромному платтячку. Адже якщо кохаєш людину, то кохаєш усе
– Дякую, я не буду. – Катерина відсунула від себе тарілку з запеченою картоплею

You cannot copy content of this page