Історії про кохання
Своїй дівчині Поліні я одразу сказав, що не хочу заводити дітей. Причин тому було хоч і мало, але вони були серйозні. Найголовніша, мабуть, це моє прагнення зайняти керівну
Віра, глибоко замислившись, сиділа біля вікна. Настав зимовий вечір, у вікнах будинків запалили світло, а їй було все одно — світло чи темно. Вірі було про що замислитись.
– Борис?! Привіт! — до Бориса підійшла жінка, яка смутно когось йому нагадувала. – Не впізнав? У залі було галасливо від музики і гучних розмов однокласників, які щойно
Олег одружився з Надією на зло своїй коханій. Хотів їй довести, що не страждає від того, що вона пішла від нього. Вони з Марією зустрічалися майже два роки.
Павло не мав причини не довіряти Олесі. Ну так, бувало, що вони сварилися через дрібниці, на кшталт хто перший піде в душ або який дивитися фільм. Головне, що
Марія поверталася з роботи з повними пакетами продуктів. По дорозі зайшла до магазину, щоб не виходити вже цього осіннього похмурого вечора з дому. Вона піднімалася сходами, на свій
– Полю, тут така справа… Коротше, пам’ятаєш мою позашлюбну доньку Настю? Мій чоловік говорив загадками. Це насторожувало. – Хм … Чи пам’ятаю я? Не можу забути! А що?
Мене звуть Олеся, і з якогось моменту мої дні стали схожі один на інший. Під стукіт дощу або шум ранкового тролейбуса за вікном я підіймалася на роботу. Або ж до
– Ех, дівко, заміж тобі час. Он подивись на Петра. Чоловік могутній, руки, як кувалди. Підкови гне і не кривиться. На руках носить буде, – казала мати, дивлячись
Начальник суворо наказав Антону прийти в його кабінет. Антон знав, що його знову лаятимуть. Та й є за що. – Прийшов? Сідай Антоне. Знову всю роботу запоров, догана