Історії про кохання
– У мене до вас, Ілюшо, тільки одне почуття – повага. А від цієї… непорядної, від Віки своєї, біжіть геть! Поки не пізно, біжіть світ за очі! Моя
– Іро, це ти? Так могли окликати кого завгодно, подумала вона. Скільки Ірин живе в місті? Тисячі? Десятки тисяч? Вона спеціально зняла квартиру в цьому районі, де її
Дмитро стояв біля вікна і дивився на залитий сонцем двір. У сусідньому будинку розташований магазин “АТБ”, люди ходять до нього через двір, скорочуючи шлях. Але люди Дмитра не
Марія притиснула хустинку до обличя і тихенько заплакала, але так, щоб ніхто зі сторонніх цього не чув. Їй знову не пощастило з обранцем, який призначив побачення, а сам
– Вадиме, що ти робиш?! – Людмила схопила чоловіка за рукав і потягнула його в бік. – Припини! Заспокойся! Ходімо додому! – Чому це я маю йти? Нехай
Вона закохалася в нього, бо він завжди знаходив час відповісти на її повідомлення. Чоловік міг ігнорувати її повідомлення і дзвінки годинами, особливо в день зарплати і дитячих грошей.
– І ти що, все їм залишила? – Катя бачила, як подруга дивиться на неї не розуміючим поглядом. – Ти не підеш до нотаріуса і не будеш качати
Попри свій статус та фінансове становище, Єгор Петрович завжди вставав з першими променями сонця, сповідуючи істину про те, що «хто рано встає, тому Бог подає». Ось і сьогодні,
Катерина тягла важкий візочок, йдучи вулицею. Ось-ось піде дощ, а в неї навіть парасольки немає. Потрібно було швидше рухатися. Допомогти їй нема кому. Мати працювала у дві зміни,
Настрій був зіпсований, образа та почуття несправедливості затьмарювали всі інші емоції. Стільки сил витрачено, а у відповідь така невдячність. Світлана стояла біля плити і без упину міркувала про