– Ніякого розлучення, Віко. Ти залишишся моєю дружиною. І пробачиш згодом
– Я тебе зрадив, – чоловік стискає мою долоню. – І вона чекає дитину.
– Швидко збирайся і квартиру оглядай, – свекруха тихо розсміялася. – Їх дві на вибір, яка більше сподобається – таку й онукові залишу
– Мені набридло це все. Знаєш, я зрозумів, що все-таки не готовий до сім’ї,
– Ти знущаєшся? – прогарчав він, звертаючись до мачухи. – Будинок мій, ви не маєте до нього жодного стосунку, ні ти, ні ця гарпія
Двадцять п’ять років тому Роза Павлівна вийшла заміж за вдівця з десятирічним сином. Подруги
– Що ти за дружина така?! – з дивана горестно заволав Олег. – Ні вечері вдома, ні уваги до чоловіка. І взагалі, моя мати має рацію. Ти дуже змінилася, помолодшала, схудла
– Зізнавайся, у тебе хтось є?! – нависав Олег над своєю дружиною Оленою. –
– Ось ви які, так?! Стільки років ми з вами дружимо і допомагаємо, а ви нам таку підлянку влаштували! – жінка почала кричати на подругу, навіть не привітавшись
– Славко, тобі Олег говорив, що вони з дружиною хочуть купити нову машину? –
– Я все поверну назад, усе зроблю так, як ви, Олесю, просите. Але тільки не сьогодні. І не завтра. Тому що я поїхала з міста. Надовго. Може, на рік, а може, й більше. А у квартирі в мене почався ремонт
Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з
– Це про який мішок ви говорите? – не зрозумів свекор. – Чи не той, який я з горища вчора зняв, щоб викинути, а то місце тільки займає
– Ой, і хто це в нас тут такий гарнюсенький? І хто тут такий
– Я чекаю, коли ти нарешті встанеш на ноги, – суворо сказала Марія Сергіївна. – Але, якщо чесно, сумніваюся, що це станеться
– Знову весь день у телефоні просиділа? – несподівано пролунав голос із передпокою. Шурхіт
– Я знаю все, – почав він. – І мені соромно. Ти була права. Я весь час слухав її і боявся. Не знаю чого – помилитися, розчарувати… тебе, себе, її
– Я це більше терпіти не збираюся! – голос Олексія, різкий і надламаний, розлетівся
– Ще чого! У мене двоє дітей. З чого я платити буду? Дурницю наговорив якусь. Це ти все зі злості! – Людмила не повірила тому, що сказав брат
– Мамо, ти серйозно? Тобто ти виганяєш нас трьох зараз на вулицю, тільки тому

You cannot copy content of this page