– Ой, так. Я б із радістю вам допомогла, але мені до мами потрібно з’їздити. Терміново викликає. А зараз розбором подарунків займаюся і щось не можу знайти ваш
– Господи, голову зламала, що подарувати братові на ювілей, – скаржилася Сніжана чоловікові. –
– Вона мене образила! Твоя працівниця! Тобі показати, що вона понаписувала? І за що? Пройшлася по моїй зовнішності
Із новою секретаркою Олечкою ніхто з колег не поспішав зближуватися. – Ммм… Цю конячку
– Взагалі-то в чоловічі обов’язки входить утримувати сім’ю, якщо ти раптом про це забув. І якщо ти візьмеш на себе цю функцію, я із задоволенням поїду за покупками і займуся вихованням сина
Коли життя ставить під сумнів ролі, приходить час справжніх випробувань. Останні кілька років Дар’я
Значить так. Більше на город до Любові Степанівни ні ногою. Ні ти, ні я! Спробуй тільки поїхати. Можеш одразу з валізою! Досить цього нахабства
– Нарешті! – плакала від радості Алевтина, – Я не можу повірити! Двадцять років
– Після того, що ти накоїла, я навіть дивитися на тебе не хочу. Не кажучи про те, щоб жити поруч. У цій ситуації мені шкода лише одну людину – сестру
– Наприкінці нашої наради я хотіла б розібрати ще одне важливе питання, – Ольга
– Доню, але ж ти сама говорила, що це несправедливо. Ви обидві мої. Орині потрібно квартиру побільше, у них з Ігорем діти, потім онуки будуть. А у вас із Марком досі нікого
– Орино, ти вдома? – щойно Ігор увійшов у квартиру, він почав одразу ж
Дарина розвернулася і пішла до будинку. “Зовсім знахабнів, як його дівиця,” – злилася вона, думаючи про брата.
– Ну нарешті! – не встигла Дарина зайти додому, як одразу почула голос дружини
– Ну, дякую, мамо… Ти тільки про себе й думаєш! А ти не подумала, що в старості мені доведеться тебе доглядати? І ти думаєш, я з радістю це робитиму
– Мамулю, тобі ж скоро п’ятдесят років, як відзначати плануєш? У кафе, напевно? Усі
– Тобто як це не повертатися? Ти що, розлучишся зі мною через це, через те, що я просто хочу трохи розважитися
– Звичайно, я поїду з вами! Як же це ви без мене будете відриватися,
– Ти ще молодий, синочку, – говорила вона йому за вечерею, – встигнеш знайти собі хорошу дружину
Тетяна сиділа за своїм робочим столом, занурена в нескінченну рутину. Екран комп’ютера мерехтів цифрами

You cannot copy content of this page