Історії про кохання
Максим зупинив машину, не доїжджаючи до будинку кілька кварталів. Вийшов і пішки дійшов до набережної. День видався важкий, на роботі все йшло навперейми, запланована раніше зустріч пішла не
Мама подзвонила і якимось тонким дитячим голосом сказала: «Христино, ти можеш приїхати…» Серце одразу впало в район шлунка, такий голос Христина вже чула, коли дідусь пішов у засвіти.
– Я ще молодий, здоровий чоловік. Зі своїми потребами, – Віктор ховав очі в підлогу, – мені потрібна нормальна повноцінна жінка, а ти, вибач, тепер ніколи не будеш
Мого батька всі звали Лео. Лео. Хоча його справжнє ім’я було Леонідом. Вів він уроки фізкультури у школі, де навчалися ми з братом, і завучем молодших класів була
Робочий день добігав кінця і Лариса Андріївна вже почала збиратися додому. І раптом пролунав телефонний дзвінок, дзвонила її приятелька по дачі Антоніна – Ларочко, привіт, ти не на
– Який фільм будемо дивитися? – Віра вмостилася на диван. – Не знаю, вирішуй сама! – гукнув її чоловік Ігор із ванни. – Подивимося, що тут є, –
Олена вперше побачила його десять років тому. Євген переїхав до нашого будинку разом із батьками та сестрами. Він навчався заочно в педінституті і працював учителем фізкультури в школі
– Ну якщо ти до нас надовго, значить вже не гостя. Так що Наталя, бери лопату і на город, картоплю копати – заявив рано вранці дядько Микола за
– Вибачте, де Максим? — здивувалася Ліда, побачивши нового водія. – Не маю честі знати! – посміхнувся кароокий шатен.Дозвольте представитися, Владислав – ваш новий водій-охоронець. Лідія насупилася і
Ася відключила телефон, закуталась в ковдру і сиділа на дивані, не рухаючись кілька хвилин. Худенька, маленька, – вона була схожа на поpaненого горобчика. Поплакати б, але сліз чомусь