Родинні історії
– Ти що, вирішила обшук тут влаштувати? – обурилася Надія Георгіївна, бачачи, як Тетяна діловито оглядає полиці шаф і антресолей, не звертаючи на жінку жодної уваги. – А
— Ганнусю, доню! – сплеснула руками Марія Петрівна, визираючи у віконце. – Ти чого так рано? Сонце ще й не думало вставати! Ганна, загорнута в стареньку хустку, переступала
– Знову? Чого розвалилася, як на курорті? Тоньці не збираєшся допомагати? – грізно спитав Іван у сестри дружини, тримаючи в руці сокиру. – Ох, господи! Налякав! Забери сокирку,
Христина познайомилася з чоловіком, уже будучи дівчиною незалежною і самостійною, додати до цього цілеспрямований і пробивний характер – суміш виходила доволі гримуча. Таку дівчину важко було не помітити.
— Даринко, гості прийшли, а ти все у фартуху! – свекруха, Поліна Львівна, засуджуюче подивилася на невістку. У Дарини був день народження, тож вона з вечора не відходила
– Привіт, сестричко! Давно ми з тобою не зідзвонювалися, – Юлі було дивно чути голос старшої сестри: востаннє Ольга телефонувала їй два роки тому, коли родички ще жили
– І що, ось так? – обурювалася Вероніка Данилівна. – Вона просто зачинила перед твоїм носом двері, коли ти до неї прийшов нагадати про її зобов’язання? – Так,
Ольга стояла в приймальні лікарні з донькою на руках. Навколо метушилася нянечка і нескінченно запитувала: – Так що, люба, ти чоловікові-то повідомила про те, що тебе виписують сьогодні?
В той день, як і завжди, Марія прокинулася трохи раніше того часу, на який був поставлений будильник, а точніше, о 6:30 ранку. За наглухо закритими шторами глухо барабанив
– Не могли б ви нам позичити один комплект постільної білизни? Я не всі свої речі встигла розпакувати, валізи в гаражі залишилися, а спати на “голому” ліжку якось