Свекруха не повірила, що її сестра заробляла на чужих дітях, відкривши нелегальний приватний дитячий садок у квартирі невістки
– Дімо, мене на роботу кличуть. Сонечці виповнилося два роки… – До садка ще
– Ми поїхали відпочивати і повернемося тільки через тиждень. Тож Ксюшу я більше не можу прийняти, вибачте, – була відповідь Тетяни
– З прийдешнім вас, мої любі! Ось приїхала погостювати, як зазвичай. Сподіваюся, приймете бідну
Ти жодного дня не працювала в шлюбі. І тепер я навіть радий цьому. Буде простіше довести, що ти нічого не вклала в нашу сім’ю, тільки споживала
– Мені набридло так жити… – Тетяна глянула на чоловіка повними сліз очима. –
Цього разу Юля мовчала, але з очей і виразу обличчя Олексій бачив, що вона була незадоволена не лише зовнішністю Віри, а й його доньки…
– Віро! Ти мене чуєш? – ще не зайшовши до хати, прокричав Олексій. —
І ось Новий рік знову наблизився. Тільки Костя зовсім не тішився святами….
Для Кості Новорічні свята були найгіршим періодом у житті. Всі раділи, святкуючи, а він
Михайло подивився на звичні інтер’єри і раптом зрозумів, наскільки правдива її оцінка. Цей будинок більше нагадував бездушний склеп….
Михайло ішов провулком з телефоном біля вуха і широкою посмішкою: — Максе, ти тільки
І пекуча ненависть захлеснула Ігоря. Він зробив замовлення, а потім весь вечір кликав до себе Арину…
Ігор Анатолійович, 42-річний бізнесмен, зупинив машину і міцною рукою пригорнув до себе Вероніку, молоду
Свекруха кинулася до холодильника і виявила, що зникли всі баночки з консервами і делікатесами, а також контейнери з уже приготовленою заздалегідь їжею
Напередодні Нового року ,на світанку Тетяну розбудив шум на кухні. Годинник показував пів на
Віра була людина слова. Сказала про підробіток і знайшла його буквально за тиждень. Правда тепер готувати вдома перестала…
Віра із сім’єю завжди жили скромно. Грошей вистачало лише на найнеобхідніше. Якщо потрібно купити
– Сьогодні куплю маленьку приховану камеру і поставлю її, щоб непомітно було. Тільки про це знатимемо тільки я і ти. Нікому більше не кажи
– Сергію, ну скільки можна? Ми ж домовилися заначку без крайньої потреби не чіпати!

You cannot copy content of this page