– Сказати? Потрібно щось говорити? Ну, удачі тобі і щастя великого. Я дуже рада, що в тебе тепер усе складеться так, як ти хочеш. Прощавай
– Ну ось і дісталася, – зі зітханням промовила Марія, притуляючи до стіни свою
– Я тепер сама мама. І мені видніше. Ви можете йти додому. Мені більше нічого від вас не потрібно
– А що це таке? Чому в нього такий ніс розплющений, як картопля? Хм.
– Ти – геній, тату, – захоплено вимовив Артем. – Так і скажу. У всьому звинувачу її подруг. І в результаті вона від них відвернеться
– Відпустиш мене на тиждень до мами в село? – запитала Інга чоловіка. Артем
– Так, а рахунок ми поділимо навпіл, – сказав Вадим, вивчаючи чек
Ганна крутилася перед дзеркалом і оглядала себе з усіх боків. Вона трохи схудла, і
– Ти все правильно зробила, – говорила мама, коли Анастасія, вклавши Артема, плакала на кухні. – Не можна жити там, де тебе не поважають
– Насте, давай, ти як господиня, попросиш Дмитра, щоб повернув машину сьогодні? Мені треба
Я притулилася до його плеча. Двадцять років – це не просто цифра. Це тисячі спільних сніданків, суперечок про те, якого кольору мають бути штори у вітальні, нічних чергувань біля ліжечка хворої дитини
Того дня я перебирала документи в старому столі – потрібно було знайти технічний паспорт
– Я ще не знаю, до Наталі чи ні. Це я не вирішив. Я йду від тебе, Оксано. Тільки від тебе
– Вітаю, у вас, дівчинка, – голос лікаря долинав до Оксани, наче крізь вату.
– Він мій батько і крапка. Я точно знаю. Адже ми схожі, правда? – запитував у дружини
Макар ріс без мами. Скільки себе пам’ятав, вони жили з татом удвох. Іноді приїжджала
– Ритка давно хоче нову колонку, та й мені обновка не завадить, – заявила мати. – А ти обійдешся
Дмитро звик після кожної наради перевіряти телефон і відповідати на повідомлення дружини. Під час
– Він повернеться, обов’язково. Я не віддала йому коштовності, сховала у вас у квартирі, у коробці
Катерина заснула тільки під ранок. Коли вона розплющила очі, кімнату заливало сонячне світло, поруч

You cannot copy content of this page